Романович

– Оленка привіт. Ну, як ви там? Як живете, як дітлахи?– Вітаю, Марино Вікторівно. Так, нормально, я працюю, діти на канікулах. Ви там як? Не чекала на ваш дзвінок. – Ой, Олено, і не питай! Погано, зовсім погано. Хворію ось, з болячок ніяк не виберуся, то одне, то інше. Зараз ось ногу зламала, лежу, ходити … Читати далі

– Ти ж розумієш, що це не правильно, – Андрій постукував пальцями по столу, і цей звук віддавався у мене у скронях. – Квартира спільна, треба продавати! Я дивилася на його випещені руки з акуратним манікюром, і не впізнавала у цьому залітному гості свого молодшого брата. Двадцять років тому він поїхав до Львова, залишивши мене … Читати далі

– Не знаю, Івасику, що ти собі таке вибрав. Ні краси, ні багатства. Та вона колготи зашиває, я зайшла і бачу, що Настя твоя дирки штопає, замість того, щоб викинути ці колготи у смітник, – Люба ніяк не могла заспокоїтися, вона не могла змиритися з вибором сина, тому і постійно вишукувала щось погане в невістці. … Читати далі

Жодного знаку оклику. Жодного питання. Лише довга, болісна тиша, сповнена смутку. Мама опустила очі. Тато так міцно стиснув кулаки, що аж кісточки пальців побіліли. Але вони все одно зайшли, ніби все було добре. Ніби синець на моїй щоці був не більше ніж швидкоплинною тінню. Стіл був накритий, свічки запалені, у повітрі висів запах смаженої їжі … Читати далі

Ніхто не зупинився. Ні елегантна жінка, яка пришвидшила крок, ні молодий чоловік у навушниках, ні таксист, який подивився і поїхав далі. Немовля ледь чутно зітхнуло, його очі заскленіли, губи посинілі. Кармен тремтіла від холоду та страху, її дитина міцно пригорнулася до неї, відчуваючи, що світ ігнорує її. Раптом чорний BMW з пронизливим скрипом зупинився на … Читати далі

— Спадщина? — Женя примружився, розглядаючи документи в руках дружини. — І що там? — Бабусин будинок у селі, — Рената обережно поклала папери в папку. — У якому ще селі? — У Терешках. Це недалеко, кілометрів сорок від міста. — А-а-а, — простягнув чоловік з посмішкою. — Це та розвалюха на краю села? У … Читати далі

— Юлька, даремно від мене тікаєш. Все одно будеш моєю — добровільно чи ні. — Та йди ти! Думаєш, якщо твій татусь у поліції працює, тобі все дозволено? Закон для всіх однаковий. Тільки спробуй — опинишся за ґратами. — Спробую, але поки що складно. Після того випадку бабуся водить тебе до школи і забирає. Вдома … Читати далі

– Лілечко, зрозумій, мама сама, ми обов’язково маємо до неї поїхати, у неї крім мене нікого немає, – Денис намагався пояснити своїй нареченій, що поїзда в село до його мами – не примха, а необхідність. – Я купила для нас квитки в театр, але якщо тобі аж так дуже треба – то їдь, але без … Читати далі

– Поки ти будеш за бабусею доглядати, ми в нашій квартирі поживемо, – говорив Василь матері, яка збирала речі. – Просто у батьків Віки справді мало місця, а у нас двоє дітей, сама розумієш. – Я їду на довгий час, тож живіть, ми ж свої, – погоджувалась Ганна. – А як повернуся, тоді думатимемо, як … Читати далі

– Все! Відпустку мені схвалили! Так що можемо купувати квитки! – задоволено сказала за вечерею Ганна своєму чоловікові. – Ого! Чудово! Я думав, що буде, як зазвичай у тебе там відбувається: будуть тягнути до останнього, а потім відмовлять в останній момент! – зрадів Денис. – Теж так думала, але вже все підписано! Так що можемо … Читати далі