Автор Романович

– Оксано, ти не проти, якщо за тиждень до нас приїде моя мама? Вона каже, що хоче подивитися на нашу квартиру, і ще в неї є якісь справи в місті, – сказав Денис дружині. – Звісно, які проблеми. Уже кілька… Продовжити читання →

Я з чоловіком прожила двадцять сім років. Спершу ми були дуже щасливі, разом будували дім, ростили доньку. Але з роками він почав віддалятися від мене. Спочатку я думала: робота, втома. Потім почала відчувати, що між нами росте стіна. Ми могли… Продовжити читання →

Я завжди пишалася тим, що виховала двох хороших дітей. Вкладала в них усе: і любов, і сили, і здоров’я. Чоловік пішов від нас, коли синові було всього шість років, а доньці — три. Я залишилася сама, але не опустила рук…. Продовжити читання →

– Наталю, ні! У мене немає місця, щоб розмістити вас усіх, – жорстко вимовила Марина. Вона зневірилася ввічливо й культурно пояснити двоюрідній сестрі телефоном, що візит небажаний, проживання неможливе і варто знайти інші варіанти. – Ой, та все правильно твоя… Продовжити читання →

– Олено, ти чого, як із голодного краю? У житті не пам’ятаю, щоб ти з таким апетитом котлети їла! – дивувалася Катя, сестра і за сумісництвом найкраща і найвірніша подружка Олени. – Більше тижня вдома м’яса немає. – Зізналася Олена,… Продовжити читання →

– Як же ти мене дістала! – почула Оксана, піднімаючись сходами. Зупинилася і подивилася нагору: крик долинав із квартири на шостому поверсі.”Напевно, сусіди лаються…” – подумала вона і, знизавши плечима, пішла далі. Практично в кожному багатоквартирному будинку відбуваються подібні “сімейні… Продовжити читання →

– Коли ми переїжджаємо? – схвильовано поцікавилася Ніна. – Мені потрібно завершити купу справ. – Ми? – Максим здивовано втупився на дружину. Розплившись у кривій усмішці, чоловік повільно промовив: – Ми нікуди не переїжджаємо. Я їду. А ось ти залишаєшся…. Продовжити читання →

– Костю! Біда! – подружжя повернулося з відпустки додому і виявило порожню квартиру. – Що трапилося, люба? – Нас обікрали. – Як? Замок же цілий! – Костя оглянув квартиру, не вірячи своїм очам. – Напевно, твоя мати загубила ключі, і… Продовжити читання →

– Антоне, стій! – кричала Олена у відчинене вікно.Але хлопець її не чув. Він уже сів у свою машину і завів двигун. Тоді Олена схопила телефон і кинулася до дверей. А поки бігла сходами з четвертого поверху на перший, кілька… Продовжити читання →

-Син, кажеш? А де ж ти був, сину, коли батько твій тебе потребував? Де ти був, коли він дзвонив тобі, просив приїхати? Хоч ненадовго, хоч на день. Де ти був, сину, коли я цілими днями цілодобово сиділа біля ліжка твого… Продовжити читання →