Романович

Я не з тих жінок, які влаштовують сцени через баночки. Правда. Мені п’ятдесят шість, я двадцять вісім років відпрацювала в районній бібліотеці, і в моєму характері слово «соромно» завжди було на першому місці, а «скажи прямо» — десь на останній полиці. Але є одна річ, яку я точно знаю: якщо людині один раз зручно — … Читати далі

Відоме містечко Бровари, що розкинулося на околиці столиці, зустрічало вечір прохолодним вітром. Марина стояла перед дверима квартири, міцно тримаючи в руці ключ. У повітрі, що тягнулося з вузького коридору, відчувався важкий, солодкуватий присмак дешевих ліків та нафталіну. Це була оселя її матері, яка пішла з життя кілька років тому, і яку вона два роки тому … Читати далі

Невеличке містечко, що затишно вмостилося серед лісів Київщини, ще бачило останні сни. Ранковий туман м’якою ковдрою огортав будинки, а тиша була настільки глибокою, що її здавалося можна було торкнутися руками. У квартирі, де мешкали Галина та Марко, ранковий спокій порушив дивний і дуже тривожний звук. Хтось шепотів так близько, що здавалося, це відбувається просто над … Читати далі

У старій квартирі на околиці міста пахло сушеною м’ятою, і тим особливим духом спокою, який буває лише там, де час уповільнює свій рух. Бабуся Марія, якій нещодавно пішов вісімдесят другий рік, сиділа за круглим столом, застеленим вишиваною скатертиною. Перед нею лежала стара хустка, зав’язана на кілька міцних вузлів. Усередині цієї хустки зберігався весь її світ, … Читати далі

За кутовим столиком, біля великого вазона з фікусом, сиділи дві жінки. Перед ними стояли вже порожні філіжанки з-під капучино та пара тарілок із залишками шоколадної помадки. Анна нервово крутила в пальцях паперову серветку, її погляд то і діло повертався до шкіряного гаманця, що лежав посеред столу. Навпроти неї сиділа Олена, яка з видимим спокоєм допивала … Читати далі

Місто Косів, що розкинулося серед мальовничих гірських краєвидів Івано-Франківщини, ще спало. Сонце тільки почало несміливо торкатися верхівок Карпат, коли тишу квартири, де мешкали Оксана та Віктор, розірвав різкий звук. Хтось із силою, не шкодуючи механізмів, гупнув дверцятами шафи. Оксана, яка до цього моменту перебувала у полоні короткого, уривчастого сну, миттєво розплющила очі. Спочатку їй здалося, … Читати далі

Подруга (46 років) відправила мене на побачення замість себе. Вже за пів години в ресторані я пошкодувала, що погодилась. Телефон завібрував пізно ввечері. Я вже збиралася заварювати чай і дивитися серіал — звичайна середа, нічого особливого. На екрані висвітилося ім’я Наташі. Ми знайомі двадцять років, пережили разом стільки, що навіть не перелічити: нескінченні розмови на … Читати далі

Коли твоя мати нездорова, ти живеш у постійній напрузі, де кожна дрібниця має значення. Але коли рідна тітка, яка зголосилася посидіти з нею всього годину, залишає вікно навстіж у шалену зливу, а потім заявляє: “А що такого? Таня ж лежача, в калюжу не вступить!” — усередині все просто вибухає.  Догляд за важкохворою мамою — це … Читати далі

— Сучасним дівкам тільки квартиру подавай, подаруй брату — і він знайде своєщастя! А ти молодша, ще заробиш, жінку взагалі чоловік має утримувати. Одинадцять років — це чотири тисячі п’ятнадцять днів. Це сорок чотири квартали. Це величезний шматок життя, який я провела в стані постійного, невпинного фінансового марафону. Мені здається, що кожна цеглинка в моїй … Читати далі

Місто Боярка зустрічало їх ранковим туманом, що повільно підіймався над верхівками сосен. У невеличкому приватному будинку, де колись панував затишок, тепер кожне слово звиніло, мов розбите скло. Олена стояла посеред кухні, міцно стиснувши телефон, і з болем у серці дивилася на чоловіка, який навіть не намагався змінити свій зверхній тон. — Все, Андрію, досить! Я … Читати далі