Віка більше не збиралася чекати, коли коханий нарешті зізнається дружині. Часу не було — скоро збиратися в пологовий. Вона вирішила: зробить усе сама! — Віталь, відкрий двері, хтось дзвонить! Віталь… ти не чуєш, чи що? Відкрий, кажу, хтось дзвонить! Я не можу, руки в тісті, — крикнула Надія, намагаючись перекричати телевізор, де її чоловік дивився […]
У великому гамірному місті, де асфальт здавався нескінченним, а небо ховалося за хмарочосами, жили сестра і брат – Ліля та Богдан. Ліля, струнка брюнетка з гострим поглядом, працювала маркетологинею в рекламній агенції. Її дні минали в офісі, де вона створювала слогани для продуктів, які обіцяли здоров’я та щастя, але сама вона дедалі більше сумувала за […]
Коли мені було шість років, мені радісно сповістили, що мама поїхала до крамниці по сестричку… Мами не було дванадцять днів… А потім набігли різні тітки, сусідки з подарунками та пінетками, усі раділи й розглядали щось, що лежало на моєму ліжку й постійно позіхало… Мені сказали, що це тепер моя сестра. Уважно роздивившись “сестру”, я поставила мамі лише два […]
Галина Геннадіївна була природженою свекрухою. Не сухою, стриманою свекрухою, а саме свекрухою – безцеремонною, впертою, голосистою. Її мама Люда боязко ділилася з подружками враженнями від новонародженої донечки. – Лежить у ліжечку сердита, губки кривить, брівки хмурить, кулачки стискає – вилита свекруха. На щастя, свекруха самої Люди, Валентина Григорівна, жила в сусідній області і до сина вибиралася […]
– Доброго дня, тут Олексій живе? – Так… А ви з якого питання? – Ви його мати? – Я?! Дружина! Дівчино, ви чого хотіли? – Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не годиться. Лише родичам. – верхня губа незнайомки затремтіла. – Можна мені увійти. – Ну, проходь. Не розумію, а чого ти […]
Катя з Генкою зустрічалися два роки. Мати Каті вже почала хвилюватися, що дочка марнує час із ним, а до весілля так і не дійде. Сам Генка казав, що квапитися нікуди, ще встигнуть, їм і так добре разом… Минуло літо, з дерев опало листя, вкривши тротуари золотим килимом, почалися дощі. І в один із сирих і […]
Григорій стояв біля свіжої могили матері. Щойно її поховали. Сльози текли самі собою по неголених щоках, він їх не приховував. Односельці поступово розходилися, а він усе стояв, поки його не торкнувся за руку дід Ніканор. — Ходімо, Гриню, ходімо. Стояти тут марно, Анну вже не повернути. Вона прожила довге життя — вісімдесят сім років. І […]
Я довго не міг повірити у те, що моя дружина знайшла собі іншого чоловіка, який ось так спокійно може на людях тримати її за руку. Вони навіть не боялися, що їх може помітити хтось з наших знайомих. А що якби дізналися діти. Ось я, наприклад коли зраджую дружині, то роблю це таємно, так, щоб ніхто […]
— Микито, сідай! Треба терміново поговорити! — дружина вмостилася за стіл, її обличчя було сповнене рішучості. Чоловік сів поруч. Оксана витерла очі хустинкою, які вже були вологими від сліз: — Я не знаю, що робити з мамою. Вона вже ледве пересувається. Цю зиму вона просто не переживе у своєму будинку, він і так ось-ось розвалиться. […]
У мого чоловіка досить велика родина. В нього є аж троє братів і двоє сестер, а він — наймолодший з усіх. Усі вони уже одружені й заміжні, живуть окремо від батьків і дуже часто приїжджають сім’ями до нас в гості. Так склалося, що ледь не щомісяця в нас якась забава. То день народження в когось, то іменини. […]