Романович

“Той, кого вона ще вчора вважала своїм нареченим, старанно відводив погляд. Раптом у неї зʼявилася несподівана здогадка! -Це все через неї, так? – тільки й запитала вона. – Через Ганну? Чого мовчиш, відповідай! – вона відчувала, як на очах зʼявляються гарячі сльози. Сергій мовчав Ліза готувала вечерю весело наспівуючи якусь пісеньку. А що сумувати? У … Читати далі

Кирило ледь не випустив телефон з рук. Голос Тані — після восьми років мовчання. — Таня? Це ти? — Так. Нам потрібно зустрітися. Терміново. — Але… яка дочка? Про що ти? — Приїжджай в кафе на Центральну. Через годину. Я все поясню. Гудки. Кирило стояв посеред офісу, наче грім його вразив. Дочка? Від Тані? Але … Читати далі

— Діма, я більше не буду прибирати у твоєї мами! – рішуче сказала Аня чоловікові. — М-м, а що так? Ні, я не наполягаю, просто цікаво. — Вона поводиться по-хамськи, грубіянить мені, ніби вона королева, а я її служниця. Я ще готова терпіти таке від реальних клієнтів, але від неї не збираюся! Даремно ти їй … Читати далі

“– Свекруха звикла добре жити нашим коштом – довелося ставити її на місце Ніна Петрівна сиділа у кріслі та вивчала результати своїх аналізів. Холестерин трохи підвищений, гемоглобін на нижній межі норми, вітаміну “Д” не вистачає. У її шістдесят п’ять років здоров’я потребувало постійної уваги. – Альоша, – подзвонила вона синові, – мені лікар вітаміни прописав. … Читати далі

– Фу, це неможливо їсти! Лідко, ну коли ти навчишся готувати, як людина? – Скривилася свекруха. – Ну, так устань і котись звідси! – Дала я відсіч за святковим столом – Лідочка, а де сільничка? – Раїса Петрівна поблажливо посміхнулася гостям. – У неї все завжди не на місцях. Ліда мовчки подала сіль. За столом … Читати далі

 “– Братик і сестричка. Миха та Таня. Мама вийшла заміж, ось тепер допомагаю, з садка забрав, додому веду. – А тато гульбанить? Так? Сашко був невисокий. У школі на лінійці він був останнім, навіть усі дівчатка були вищими. Тому школу Сашко терпіти не міг. Могли і жартувати. У результаті в початкових класах улюбленим уроком у … Читати далі

“– Ти… одружився? – Ага. Минулого тижня розписалися. – Пашо, ти навіть мені не сказав, – Галина Петрівна намагалася говорити рівно, але голос зрадливо здригнувся. – Мамо, ну що ти? Ми вирішили без галасу. Тільки розписались і все. Нікого не запрошували. – Але ж я твоя мати… – Мамо, не починай. Ми з Оленкою вирішили, … Читати далі

Тарілка з вечерею полетіла на підлогу. Дзвінкий удар порцеляни об кахлі змусив мене здригнутися. – Твої котлети навіть собака не їсть, – засміявся чоловік, показуючи на пса, який демонстративно відвернувся від запропонованого йому шматочка. Дмитро витер руки об дорогий кухонний рушник, який я купувала спеціально під колір нових меблів. Він завжди був одержимий деталями, якщо … Читати далі

У баби Шури у селі не стало кота. Заслуженим був кіт. Багато на його рахунку було перемог над слабкою котячою статтю, побитих суперників та спійманих гризунів. Але старенький уже став котусь, нічого не вдієш. Двадцять років майже відмотав на цьому світі без капітального ремонту. Загорнула баба Шура улюбленця у чисте полотнище, взяла лопату і понесла … Читати далі

“– Вісім років, Сергію! Вісім років я вважала твою матір майже рідною. А вона весь цей час думала, що я підсунула тобі чужу дитину! Ганна збирала валізу з таким виразом обличчя, ніби готувалася до польоту на Марс, а не до звичайного відрядження у сусіднє місто. Семирічний Денис крутився поруч, ставлячи мільйон запитань про те, хто … Читати далі