21 Травня, 2026

Автор: Романович

– Послухай, нехай Даша вирушає жити до бабусі! Я не можу більше. Відтоді як вона в нас оселилася, ми весь час сваримося, – сказала вона чоловікові. – Ах так! Тоді я піду разом із нею, – заявив Ярослав. – Ненадовго ж тебе вистачило!
Uncategorized

– Послухай, нехай Даша вирушає жити до бабусі! Я не можу більше. Відтоді як вона в нас оселилася, ми весь час сваримося, – сказала вона чоловікові. – Ах так! Тоді я піду разом із нею, – заявив Ярослав. – Ненадовго ж тебе вистачило!

– Все Мілані! А Даша має в обносках ходити? – кричала свекруха. – Значить так. Якщо це триватиме… Але закінчити вона не встигла, бо Аня кинула слухавку. – От іще! Ультиматуми будуть мені ставити. У моїй квартирі вказуватимуть, що мені робити?! – обуренню Ані не було меж… … Аня вийшла заміж за Ярослава, через рік […]

Read More
– Оце так гостя! – Обурилася сестра
Uncategorized

– Оце так гостя! – Обурилася сестра

– Мамо, ну що ти так метушишся? Не цариця ж до нас приїжджає! Зрештою, вона така сама дочка, як і я, – із роздратуванням сказала Іра. Вся ця метушня, присвячена зустрічі Елі, її молодшої сестри, порядком набридла Ірині. Віра Іванівна осудливо глянула на дочку і спробувала пояснити: – Це зрозуміло, я вас не поділяю. Але […]

Read More
– Тату, я попросити хочу: ти вже не кажи нічого зайвого… – Що це означає “зайвого”? – ще більше насупився Володимир Іванович. – Ну, про всякі там дрібниці, про хазяйство, про город… вони міські, їм це нецікаво
Uncategorized

– Тату, я попросити хочу: ти вже не кажи нічого зайвого… – Що це означає “зайвого”? – ще більше насупився Володимир Іванович. – Ну, про всякі там дрібниці, про хазяйство, про город… вони міські, їм це нецікаво

– Така серйозна справа, а ми на орендованій квартирі, ну чому б до нас не приїхати! Сватають тебе, Уляно, – Надія Михайлівна, мама симпатичної темнорусої доньки почувала себе не у своїй тарілці. – Мамо, це не сватання, це знайомство. Ми вже давно з Андрієм зустрічаємось, я часто буваю у батьків Андрія. А ось вас ніхто […]

Read More
– Ти зламала їй ніс, – сказала мама. – Дуже шкода, що тільки ніс… – Лариса хотіла написати на тебе заяву в поліцію, але тато не дозволив. – Даремно, – сказала Ірина. – Мене випишуть післязавтра. Робіть, що хочете, але, коли я прийду за своїми речами, щоб Лариси в квартирі не було…
Uncategorized

– Ти зламала їй ніс, – сказала мама. – Дуже шкода, що тільки ніс… – Лариса хотіла написати на тебе заяву в поліцію, але тато не дозволив. – Даремно, – сказала Ірина. – Мене випишуть післязавтра. Робіть, що хочете, але, коли я прийду за своїми речами, щоб Лариси в квартирі не було…

Біля під’їзду старенької п’ятиповерхівки зупинилося таксі. З машини вийшли молода жінка з дворічною дитиною на руках і чоловік. Водій дістав з багажника велику дорожню сумку, і пасажири попрямували до будинку. Коли вони піднялися на другий поверх, їх уже зустрічали: у дверях квартири стояла жінка років п’ятдесяти з невеликим хвостиком. – Ірочка, Костя, ну, нарешті! Ми […]

Read More
– Донечко, який я радий! – розкинув руки для обіймів Іван Ілліч. – Ти розумієш, у нас у самих зараз ремонт. Кімнат, звісно, дві, але в другій знято підлогу, стіни до цегли відбиті. Коротше, розруха. – І ви не зможете мене прийняти. Усе зрозуміло, тату, – Аріна відчула, як руйнується її остання надія. – Ні ж, навпаки…
Uncategorized

– Донечко, який я радий! – розкинув руки для обіймів Іван Ілліч. – Ти розумієш, у нас у самих зараз ремонт. Кімнат, звісно, дві, але в другій знято підлогу, стіни до цегли відбиті. Коротше, розруха. – І ви не зможете мене прийняти. Усе зрозуміло, тату, – Аріна відчула, як руйнується її остання надія. – Ні ж, навпаки…

– Нам нікуди з дитиною піти, – благала Аріна свою матір. – Будь ласка, це всього на три тижні, може, на місяць. – Вибач, мій коханий чоловік проти, – відповіла Алевтина Миколаївна доньці. – Мамо, але ж ми на вулиці лишаємося, без грошей, зарплата в мене тільки за місяць після декрету, ти хочеш, щоб донька […]

Read More
– Та ти ледащо просто! Віник взяти вже проблема? Живу з тобою, як у свинарнику! – Віник? Може, запропонуєш ще корито замість пралки?
Uncategorized

– Та ти ледащо просто! Віник взяти вже проблема? Живу з тобою, як у свинарнику! – Віник? Може, запропонуєш ще корито замість пралки?

– Та ти ледащо просто! Віник взяти вже проблема? Живу з тобою, як у свинарнику! – Віник? Може, запропонуєш ще корито замість пралки? Оля стояла у дверях, схрестивши руки на грудях, і роздратовано спостерігала за тим, як Володя жує бутерброд, поважно відкинувшись на спинку стільця. До того ж він щось там бубонів з приводу чистоти […]

Read More
– Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував
Uncategorized

– Я поїду до батьків на тиждень. Чоловік навіть не запитав, чому. Лише знизав плечима: – Як хочеш. Я не тримаю. Вона поїхала. І не повернулась за тиждень. І не за два. Василь не скучав, але він почав помічати, що хата порожня. Що чай сам не заварюється. Що сорочки лежать брудні. Що тиша ріже вуха.  Василь уперше в житті прибирав сам, варив щось примітивне, пробував полагодити праску. А ще – сидів на лавці й мовчки дивився на захід сонця. І згадував

Коли Марія зібрала валізу і сказала, що з неї досить, Василь не міг повірити, що вона не жартує, більше того, навіть ображався, що вона не змогла оцінити того щастя, яке він їй дав. Василь і Марія прожили разом уже понад двадцять років. Вони побралися молодими, коли за плечима було лише кохання й великі мрії. Марія […]

Read More
– Рідні люди голодують, а ти купуєш квартири! – Обурювалася мати
Uncategorized

– Рідні люди голодують, а ти купуєш квартири! – Обурювалася мати

– Донькам дістанеться по двокімнатній квартирі, а Віктору – наша трикімнатна. Він же за нами в старості наглядатиме, – сказав Михайло Петрович, дивлячись у вікно на сніг, що падав. Віра Олександрівна мовчки кивнула, продовжуючи перебирати фотографії у старому альбомі. На пожовклих знімках усміхалися їхні діти: Настя з двома кісками, Вітя з розбитим коліном, маленька Даша […]

Read More
– Могла б і подарувати нам ті п’ять тисяч, не обов’язково вимагати борг, – пробурчав Павло. – Ну, вибач, після того, як ти моїй мамі на ювілей мітлу подарував…
Uncategorized

– Могла б і подарувати нам ті п’ять тисяч, не обов’язково вимагати борг, – пробурчав Павло. – Ну, вибач, після того, як ти моїй мамі на ювілей мітлу подарував…

– Паша, мама прийде, п’ять тисяч їй віддай! – З якого переляку? – З того, що вона нам займала. – Тобі займала, а не мені. – Якщо мені, то й тобі. Пашо, відірвись ти від свого матчу, чи тобі телевізор дорожче – чуєш? – Чую, зрозумів, віддам їй п’ять тисяч, нехай забирає! Де вони лежать? […]

Read More
Він тут давно не живе! І який сенс йому тут зберігати гроші? А в сейфі я зберігала свої гроші
Uncategorized

Він тут давно не живе! І який сенс йому тут зберігати гроші? А в сейфі я зберігала свої гроші

– Як дачу? Яку дачу? – лепетав Сергій. – Гарну дачу! – відповіла Валентина Василівна. – Якраз таку, про яку все життя мріяла! На Сергія було шкода дивитися. Він запустив п’ятірню в шевелюру і з силою стиснув пальці. – Мамо, я дуже сподіваюся, що ти жартуєш! – вимовив Сергій тремтячим голосом. – Синку, які можуть […]

Read More