Романович

«Це для колишньої тещі», — спокійно пояснив чоловік, переказавши їй 450 тисяч гривень із наших заощаджень на квартиру. Він був переконаний, що рятує літню жінку, а я раптом дізналася, що її рідна донька давно знає про материні хитрощі. Того ж вечора я змінила замки й виставила чоловікові коробки з речами за двері, але чи справді … Читати далі

Мороз того вечора виводив на шибках дивовижні білі візерунки, а в хаті пахло свіжою хвоєю, узваром із сушених груш і ще гарячими пирогами з квасолею та капустою. На столі, під вишитим рушником, уже лежало сіно, а в кутку стояла кутя, щедро приправлена маком і духмяним гречаним медом. Святий вечір. Час, коли на небі з’являється перша … Читати далі

«У дітей буде наше прізвище», — сказала свекруха й забрала в Лєни документи на синів. Через два дні вона сиділа навпроти неї в кав’ярні й уже благала про одну зустріч з онуками. Лєна повернула ключ у замку. Двері піддалися важко, зі скрипом. У передпокої пахло чужими парфумами. Нудотними, важкими, пудровими. На килимку стояли чужі туфлі. … Читати далі

Телефон щойно стих у руці Микити, але він і так знав цей номер напам’ять. Кожен такий дзвінок у п’ятницю вдень означав лише одне: вихідні знову доведеться віддати чужим людям. Чоловік неквапом поклав телефон на полицю й перевів погляд на пакети з замаринованим м’ясом, що стояли біля дверей. Ще зранку приятель Борис надіслав фото своєї нової … Читати далі

Галина Петрівна накрила стіл на дванадцять осіб. Вона встала о шостій ранку, поставила тісто, обскубла курку, натерла хрін, і до обіду кухня пахла так, як пахла колись, коли в домі було гамірно. Шістдесят років виповнювалося один раз, і вона вперто вірила, що хоч раз діти згадають про неї без нагадування. О третій годині ніхто не … Читати далі

Максим стояв посеред передпокою й дихав так, ніби щойно пробіг стометрівку. Щоки в нього горіли, а очі звузилися до тоненьких щілин. Він зробив театральну паузу — мабуть, спеціально репетирував. — Усе! З мене досить! Я йду! Ти чуєш? Я йду! — рубав він повітря долонею. — Дістало! Щодня одне й те саме! Ти хоч розумієш, … Читати далі

П’ятнадцять років тітка Галя не нагадувала племінникові про борг. А він раптом приїхав до неї з конвертом, і рідна сестра Лідія розсварилася так, ніби її обікрали. Те, що виявилося в старому блокноті Миколи, пояснило, чому мати так не хотіла, щоб син віддавав гроші. — Ти що, справді збираєшся віддавати їй гроші? — Лідія стояла посеред … Читати далі

– Ти ще в пальті? – невдоволено кинув Богдан, визираючи з кухні в передпокій. – Давай швидше, Оксано! Діло на пів години, а в тебе й кінь не валявся! Оксана зняла чоботи біля полиці для взуття й притулилася плечем до одвірка. Після п’ятничного прийому мешканців у бухгалтерії районної житлової контори спина так затекла, що хоч … Читати далі

Дім у Верхніх Лозах пахнув димом, ваніллю і чимось давнім, що не мало назви. У кухні на довгому дубовому столі лежав розкачаний круг тіста, а поруч скалка, вся в борошні та засохлих грудках. Орися стояла над столом із брудними по лікті руками й дивилася на пожовклу картку з рецептом. Папір ламався на згинах, чорнило вицвіло … Читати далі

— Мати сказала, що мій покійний батько плюнув би мені в пику, якби дізнався, яка я жадібна мерз ота, — прошепотів я у темряві кухні, витираючи з долоні мазут і піт після чотирнадцяти годин на складі. Оксана не відповіла. Вона стояла навпроти в старенькій піжамі, тримаючи в руках роздерті черевички нашого семирічного сина Назара. Підошва … Читати далі