Автор Романович
– Мамо, тут якісь дядько з тіткою приїхали на машині й заносять до нас свої сумки та валізи. І ще собака з ними, великий такий, я його боюся! – зателефонував Олені на роботу восьмирічний син Петя. – Що? Які дядько… Продовжити читання →
“Вона повинна послухатися!” – наполегливо твердив Микита про себе. Він чекав уже понад годину, а Ольга все не виходила. Він ще раз уточнив у охоронця на вході, і той запевнив, що “Ольга Валеріївна ще в офісі”. І Микита чекав далі…. Продовжити читання →
– Ніно, мама сказала, що ти зробила новий манікюр, – Олександр зателефонував дружині на роботу. – Ми ж домовлялися, що будемо економити. – Ми вже економимо, але це не означає, що я не буду за собою доглядати. Адже я не… Продовжити читання →
– Михайле, – Кіра потрясла за плече сонного чоловіка. – Марченки нас на Новий рік до себе покликали. Я таку сукню пригледіла на сайті, закачаєшся! Буду в тебе найкрасивіша! – А не можна про це вранці поговорити? – застогнав Михайло,… Продовжити читання →
Наталя завжди обідала в одному й тому ж кафе за два квартали від її бібліотеки. До сорока семи років вона жодного разу не була одруженою, жила собі на втіху, у цьому дуже допомагали відразу три квартири, отримані у спадок. Їх… Продовжити читання →
– Навіщо вам їхати на дачу? Удвох ви і вдома чудово відзначите Новий рік. А в нас велика сім’я: троє дітей. Їх же потрібно чимось зайняти на канікулах! – вигукнула Лариса, не приховуючи свого роздратування. – Ти хоч уявляєш, як… Продовжити читання →
– Може, все-таки подзвониш їм? – Сергій дивився, як дружина втретє перекладає новорічні іграшки в коробці. – Стільки років дружимо… – А сенс? – Оля різко зачинила кришку. – Щоб знову вислуховувати, яка я меркантильна? Знаєш, я навіть рада, що… Продовжити читання →
– Люблю, коли твоя мама в гості приходить, – наливаючи чоловікові каву, сказала Лера. – Вона завжди така елегантна і позитивна. З нею поговорити можна про все. Не очікувала, що буду так радіти приходу свекрухи. Дівчата всі скаржаться на своїх… Продовжити читання →
У темряві квартири Дарина ходила колами, як звір у клітці. Вона втомилася, вона більше не могла бути тут сама. Максимка, її піврічний син, знову почав плакати. Його плач – це звук, який вона чула майже без перерви день і ніч…. Продовжити читання →
– Не чавкай! – рявкнув чоловік на маленьку Свєту, від чого дочка одразу стиснулася і застигла, намагаючись стримати сльози. Юля відчула біль своєї дитини й одразу ж підійшла до доньки, заспокійливо погладила по голові й обійняла Світлану, яка не стрималася… Продовжити читання →