Романович 
“– Дивись. А це не твій чоловік Ігор із білявкою? – Спитала подруга, коли ми з нею сиділи за столиком у кафе. Я обернулася. І світ… завмер – Дивись. А це не твій чоловік Ігор із білявкою? – спитала подруга, коли ми з нею сиділи за столиком у кафе. Я обернулася. І світ… завмер. Там … Читати далі
Чоловік робив це щоп’ятниці. І завжди говорив «дякую». — Галя, я більше не можу! — Анфіса майже кричала в трубку, бо чоловік був на роботі і ніхто не міг її почути. — Ти розумієш? Не можу! Він мене дістав своєю правильністю, своєю розміреністю, своїм… всім! Вона стояла посеред ідеально прибраної спальні — свіжа постільна білизна, … Читати далі
— Яка у тебе люстра, Ганно Павлівно, — сказала Карина, піднявши голову. — Справжній кришталь? Голос нареченої онука був солодким, тягучим, як липовий мед. Він огортав, але чомусь від нього ставало тільки тривожніше. Я відірвалася від нарізання лимона і подивилася на неї. — Чеський. Ми з дідом діставали, — відповіла я, намагаючись, щоб голос звучав … Читати далі
Переїзд Каті з Мішкою нагадував стихійне лихо, що обрушилося на моє тихе, вивірене роками життя. Вони з’явилися на порозі з валізами, коробками і винуватою посмішкою дочки. — Мамо, це ненадовго, — щебетала Катя. В цей час Мішка, мій п’ятнадцятирічний онук, з гуркотом затягував у коридор колонку розміром з тумбу. — У нас там ремонт, сама … Читати далі
“– Навіщо матері дві кімнати? Їй уже шістдесят п’ять. Гостей вона навряд чи прийматиме, а з тітками – своїми сестрами – вона і на кухні може попити чай. – Чесно кажучи, однокімнатної квартири матері – за очі та за вуха вистачить Лідія Олексіївна знала, навіщо до неї прийшли син та дочка. Ця тема промайнула в … Читати далі
“– Слухай, – сказав Ігор, сідаючи поряд. – Ти справжній герой. Якби не ти. Якби не приніс ту сумку з інгалятором, я довго шукав би причину. А час у цьому випадку працював проти нас. Алабай підвів голову, глянув на нього уважно. – Час вирішував усе. Розумієш? Ще п’ять хвилин – і було б пізно. А … Читати далі
“Бульйон для свекрухи… Ганна Вікторівна стояла біля вікна, притискаючись рукою до прохолодного скла. Осінній вечір повільно опускався на місто, запалюючи руді відблиски ліхтарів у мокрому асфальті. – Яка вогка, сіра погода, — подумала вона. – Зовсім, як у мене на душі. У руці жінка стискала мобільний телефон, на екрані якого ще світилося повідомлення від сина: … Читати далі
“Так і лежала баба Марія одна сподіваючись на те, що стане краще, але скаржитися нікому не збиралася, а турбувати когось тим більше. Тому приїзд Каті та Миколи виявився для неї повною несподіванкою Баба Марія поспішала в магазин. В принципі, купувати вона нічого не збиралася їй просто дуже потрібно було поговорити зі своєю сусідкою, а за … Читати далі
“– Боже мій, що це таке? – подумала Людмила. – Якісь безглузді плакати, віршики, примовки, конкурси на сходовому майданчику, як для дітей. Одразу видно, що ця ведуча зовсім недосвідчена, скачала якісь безглузді сценарії з інтернету. Ох і ніяке! Людмила приїхала на весілля своєї дочки Анастасії у день реєстрації, заздалегідь оплативши номер у готелі. Настю вона … Читати далі
“– Борисе, – сказала сваха скривдженим тоном, – ми ж не просилися до вас! Ви самі нас запросили! Ніхто вас за язик не тягнув! – З ввічливості запросили! – Як із ввічливості? – обурився сват. – Ви що, не щиро запрошували? – Щиро, але ж не на два тижні, з функцією – все включено! Марина … Читати далі