Автор Романович
Про старий, занедбаний будинок, що стояв на краю села, говорили різне. Найбезглуздішою чуткою було те, що в ньому колись мешкав двоюрідний брат самого «графа Дракули», а після його зникнення оселилися примари, які й досі там живуть. Насправді ж це був… Продовжити читання →
Віра озирнулася на матір, та спокійно сиділа на вокзальній лавці й роздивлялася перехожих. «Я куплю тобі пиріжок із чаєм», – збрехала вона й пішла, сама завернула в бік вбиралень і вибігла через інший вхід, там, де був вихід на платформи…. Продовжити читання →
— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному… Продовжити читання →
В шлюбну агенцію звернулася жінка 58 років. «Свахі», як називали працівників цієї установи, було не більше тридцяти п’яти, і Катерина Василівна засумнівалася. У її уявленні, сваха має бути не молодше п’ятдесяти, засмучена життям і пройшла купу труднощів на розумінні створення… Продовжити читання →
Над Катрусею в класі хлопці сміялися. Вже дуже була смішною ця дівчина: ходила на навчання з косою, завʼязаною внизу звичайною гумкою, тоді як інші шестикласниці вже робили модні стрижки, взимку приходила до школи у звичайних сірих валянках, перевзуваючись у роздягальні… Продовжити читання →
Першого вересня Юля йшла з подружкою зі школи і скаржилася: — Бачила нашу нову класну керівницю, Марію Федорівну? — Ну, – шмигнула носом Марічка. — Ой Марійко. Нічого то ти не знаєш, усе пропустила поки гостювала літо в бабусі. Ця… Продовжити читання →
Валентина переверталася в ліжку з боку на бік і сопіла в темряві, поки чоловік Віктор не попросив її: — Та спи вже Валюха, мені зранку рано вставати, не висплюся. Почувся тяжкий зітхання. І жінка сумно видала: — А я не… Продовжити читання →
Меланія сиділа на підлозі, заливаючись сльозами, над нею грізною громадою навис батько з батогом у руці. — Не треба, батьку! – благала дівчина, заплющивши очі і прикриваючи голову руками. Вона знала, що всі її вмовляння марні, у гніві батько був… Продовжити читання →
— Ніхто… ніхто б не зрадів, – схлипувала мати. – Кому сподобається, що син знайшов собі стару? — Мам… – Діма підійшов і обійняв її. – Вибач, але я не думаю про перспективи. Я живу сьогодні, а сьогодні мені дуже… Продовжити читання →
Рита повернулася після інституту з обласного центру до свого рідного містечка. Вона і сумувала, що залишила гарне місто, роз’їхалися її подруги та приятелі в різні міста, і раділа, що повернулася додому. Батьки готували їй сюрприз. — Ну, донечко, ось ти… Продовжити читання →