Романович — Ви ж не збираєтеся забирати ці гроші із собою на той світ? — Ніна Петрівна ткнула виделкою в роздруківку, що лежала посеред моєї кухонної скатертини. На тупому зубці стирчав шматочок оселедця. Крапля майонезу впала просто на фотографію мого будинку — старої дачі. Я подивилася на пляму, тоді — на сваху. — Навіщо ви роздрукували … Читати далі
— Скільки ящиків помідорів нам лишили? Жодного? Ти це зараз серйозно кажеш? А де картопля? Теж не знаєш? Ірина стояла посеред коридору й дивилася на чоловіка так, ніби він щойно оголосив про кінець усього. Олег стояв перед нею в запилених кросівках, опустивши очі в підлогу, і лише переступав із ноги на ногу. — Ну, Ірино, … Читати далі
До ювілею лишалося трохи більше тижня, а план на суботній день у Оксани вже давно склався в голові. Зранку замісити тісто й спекти два пироги — капустяний і з яблуками. До обіду зібрати рідних і друзів, пройтися вздовж Південного Бугу, а потім повернутися додому й пити чай з пирогами. Насамперед вона подзвонила старшій сестрі Ларисі. … Читати далі
Ірина стояла біля плити й розливала по тарілках вівсяну кашу, коли в коридорі грюкнули двері. Мирон не просто зайшов, він влетів у кухню з червоним обличчям і мокрими віями, кинув рюкзак просто на підлогу й сів до столу, відвернувшись до вікна. – Що трапилось, – спитала Ірина, ставлячи тарілку перед сином. – Нічого. – Мирончику, … Читати далі
Його голос ударив із порога, різко прорізавши вечірню тишу: «Мама сказала, що ти їй винна гроші». Лариса ледве встигла перевести подих. Сергій, схоже, сам не до кінця розумів, що коїться. Він спирається на одвірок, навіть не скинувши куртки, а в його тоні було не роздратування, а радше розгублене непорозуміння. Після важкого зміни на заводі, після … Читати далі
– О, невістко! Нарешті з’явилася. Роздягайся, руки мий. Я тепер житиму з вами, хіба Олег тобі не сказав? Людмила, моя свекруха, стояла на порозі нашої затишної квартири в моєму улюбленому фартусі. Тому самому, що був розмальований яскравими соняшниками й який мені подарувала кума на новосілля. Із-за її спини тягнуло запахом тушкованої цибулі. Я обережно тримала … Читати далі
– А я ж тобі казала, Олено, збирайся і їдь зі мною! І що ти в тому селі висиділа? Лікті кусаєш? Послухала б старшу людину, вже б у власному двоповерховому будинку жила, а не в цій старій мазанці тулилася. Скільки можна на одному місці топтатися? Життя минає, а в тебе ні кола ні двора нового, … Читати далі
Ранок у селі був такий туманний, як і життя Орисі в тій квартирі, яку вона називала клятою. Прокляла її не чужа людина, а хресна мати. Тепер жінка стояла на ґанку бабусиної хати, тримала в долонях гарячу чашку з м’ятою і вперше за багато років бачила, як крізь молоко туману пробиваються тонкі золоті промінці. Вона приїхала … Читати далі
Телефон на кухонному столі задзеленчав так раптово, що Олена здригнулася й ледь не випустила керамічну чашку з гарячою кавою. За скляними дверима тераси тільки-но прокидалося сонячне італійське містечко: десь унизу двірник шкрябав мітлою по бруківці, з сусідньої пекарні тягнуло запахом свіжих круасанів, а сонце вже щедро лило тепле золото на черепичні дахи. Та екран світився … Читати далі
Мати і три її доньки зібралися, щоб оформити спадщину. Після батька лишилося чимало, тільки от як це все поділити. Половина мала б дістатися матері, але тут були свої тонкощі. Частина майна дісталася батькові у спадок, частину йому подарували. Виходило, що спільними були тільки доньки. У матері була своя невелика квартира, яку вона вже багато років … Читати далі