Автор Романович
– Ні, я сказав ні! Я не зможу прийняти та полюбити цю дитину, – Євген не приховував свою злість на дружину, – Ліза – моя дочка і моя любов належить тільки їй. – Женя, що ти таке кажеш? – Катя… Продовжити читання →
– Наталя Петрівно, привіт. Це Яна, ваша майбутня невістка. Хочу зустрітись, поговорити. Коли та де вам буде зручно? Наталя Петрівна напружилася, особливо після слів – майбутня невістка. Що це за такі новини? Вадим не казав, що збирається одружитися з нею…. Продовжити читання →
Наталя Петрівна прийшла додому. Вона відкрила двері своєї квартири й ахнула від несподіванки – на порозі стояла її донька і плакала. – Світлано, щось трапилося? – занепокоїлася мати. – Мамо, весілля не буде! Батьки заборонили Роману зустрічатися зі мною… –… Продовжити читання →
В Італії я вже 20 років гарую, не покладаючи рук. Все заради своїх синів. Мій колишній залишив мене з двома дітьми на руках і пішов до іншої, тож розраховувати я могла лише на себе. Треба було якось ставити хлопців на… Продовжити читання →
– Не можу вже дочекатися, мамо, коли ти приїдеш, – Максим не лукавив, коли говорив мамі такі слова. – Розумієш, машина вже є, і треба негайно за неї платити, щоб її хтось інший не перекупив. – Я все розумію, сину,… Продовжити читання →
Ми з чоловіком разом понад 20 років. У щасливому шлюбі виховували двох донечок Настю та Лесю, які тішили нас з року в рік. І будинок побудувати встигли і машину купили. Жили в злагоді. Настя все любила повторювати, що наші з… Продовжити читання →
– Завтра ми запрошені в ресторан, – в очах Лізи грало радісне очікування. – Тато з мамою хочуть познайомитися з тобою. Костюм маєш? – Знайду, якщо треба, – відповів Микита, невиразно згадуючи свій випускний. – А що, без цього ніяк?… Продовжити читання →
Цей день здавався звичайним. Автобус рухався містом, зупиняючись на зупинках, де люди поспіхом заходили та виходили. Дощова осіння погода додавала сірості настрою, але Олександр звик до таких буднів. Він уважно стежив за дорогою, коли раптом на одній із центральних зупинок… Продовжити читання →
Ігор розумів, що доведеться жити йому з важким тягарем до кінця життя… Хоч ще й не старий, п’ятдесят один рік, начебто. Ще й не вік для порядного чоловіка. Про таких, як Ігор говорять – «народився під щасливою зорею». З молодості… Продовжити читання →
– Ну, що ти лежиш? – стара, сердита і сонна після ночі медсестра тицьнула дівчинку під ребро, – вставай, дитину треба годувати.Дівчинка-підліток не ворухнулася. Люба спостерігає за нею, прикладаючи до грудей маля Аню, яка жадібно хапає груди. “Дитина зовсім, –… Продовжити читання →