Автор Романович
Біда в селі Олександрівка завжди ходить обійнявшись із чутками. А вже коли Настя Кузнєцова, перша красуня на селі, знепритомніла просто посеред крамниці, чутки полетіли швидше за серпневу пожежу в сухому полі. – При надії! – першою здогадалася Петрівна, підхоплюючи бліду… Продовжити читання →
– Ми з мамою все вирішили! Ти виходиш працювати.! Сестра посидить у декреті за тебе, – сказав Ігор і посміхнувся так променисто, ніби говорив дружині про несподіваний, приємний сюрприз. Ложка випала з руки Рити й з глухим звуком плюхнулася в… Продовжити читання →
– Чай поставила? – запитав Андрій, не відриваючи погляду від новин у телефоні. – Поставила, – сухо відповіла Олена, вкотре витираючи стіл, хоча на ньому не було жодної крихти. Вже кілька місяців вони говорили одне з одним переважно формальностями. А… Продовжити читання →
Запрошення на весілля лежали стосом на кухонному столі. Я вкотре їх перераховувала, хоча кількість гостей знала напам’ять ще місяць тому. — Оресте, тобі не здається, що картки для розсадки краще зробити в золотавих тонах? Вони гармоніюватимуть із центральними композиціями, —… Продовжити читання →
– Я так більше не можу, тому це все, – сухо сказала Ганна своєму чоловікові. А він ще довго дивився на неї, бо не розумів, як це вона наважилася прийняте таке рішення. У селі, де люди все ще вітаються через… Продовжити читання →
Марина та Ігор мовчки розвантажували багаж із машини. Мовчання тривало вже понад годину. Спочатку між справою перекидалися фразами. Про розміщення меблів, про місце для гойдалки, про те, що посадять у саду весною. Потім розмова сама собою зійшла нанівець, і кожен… Продовжити читання →
– Мамо, правда, ти могла б іноді… ну, не приходити. Просто посидіти вдома, виспатися, зайнятися собою… хоч раз! – Катя, не обертаючись, продовжила нервово помішувати кашу. За її спиною почулося важке, сповнене обурення зітхання. Раїса акуратно поставила кухоль на блюдце… Продовжити читання →
Віктор завмер, дивлячись на дружину. Його Олеся змінилася до невпізнання. Здавалося, що не було п’ятнадцяти років шлюбу між ними, що пролягла прірва, подолати яку тепер уже не вдасться, як не старайся. Вона дивилася на чоловіка зовсім чужим поглядом, без сліду… Продовжити читання →
– Маріє, ти сама все прекрасно розумієш, – Артем зняв окуляри і поклав їх на стіл. – Ну не можу я зараз допомогти. У мене на роботі завал. Марія замовкла. Вона стояла біля вікна, стискаючи в руках рахунок за дитячий… Продовжити читання →
– Сергію, скажи, обов’язково було підбирати ось це з вулиці? – Свєта з презирством подивилася на чорного кота, що розвалився на всю довжину на підлозі, і поморщилася. – Навіщо він потрібен? Кіт, почувши невдоволені нотки в голосі нової господині, нагострив… Продовжити читання →