Романович 
– Мам Нік, допоможи мені, га? – Ангеліна слізно на неї подивилася. – Цього разу я нікого не підведу. Обіцяю. Я не хочу в дитбудинок – Все! Я більше не можу, – відрізала Вероніка. – Я вже зрозуміла, що дочку ти не кинеш, отже, піду я.Точніше, ви звільняєте мою квартиру, і я подаю на розлучення. … Читати далі
“– Ну все, Любов Петрівно, відпочила я, від плити не відходила, за Марійкою ганялася, щоб не влізла нікуди. Рано вранці то рев косарки слухали, то гавкіт собак. Романтика! – Сказала Галя, виходячи з дому з сумкою в руках, поруч йшла Марійка – Галинко, ну коли ви вже до нас приїдете з Марійкою? Ми з дідом … Читати далі
– Ось, Аліно, а ти питала, навіщо я стільки пирогів напекла, – раділа бабуся – Аліно, мамо питає, ти приготуєш на новорічний стіл печеню і ті рулетики з баклажанів, які минулого разу всім так сподобалися? – поцікавився Олег. – На жаль, ні. Цього року я до твоїх батьків на Новий рік не зможу поїхати, – … Читати далі
Чоловік сміявся, коли я від нього йшла, а тепер телефонує і просить дати йому шанс – Це ж мій брат, йому нема куди йти, – суворо сказав чоловік. – І … подобається тобі чи не подобається… А виганяти я його не буду. Тож терпи! – Я потерплю, – сказала я, – просто хочу сказати тобі, … Читати далі
– Вона тобі сподобається, мамо. Вона просто диво! – захоплено сказав Ілля. – А не набридне жити з дивом? – іронічно запитала Олександра. Олександра стояла біля плити і прислухалася. Коли був живий чоловік, вона завжди готувала вечерю так, щоб до його приходу все було готове. Чоловік пішов засвіти вісім років тому. Тепер точно так само … Читати далі
Оксана сиділа на кухні свого маленького двокімнатного квартири в Києві, дивлячись, як чай у чашці повільно остигає. За вікном лив дощ, а в голові крутилася одна думка: «І гість, і риба на третій день смердять однаково». Вона посміхнулася гірко. Ця народна мудрість, яку бабуся повторювала ще в дитинстві, тепер звучала в її житті як вирок. … Читати далі
– Тобто як, Вікторії нічого не дістанеться? Вероніка здивовано глянула на чоловіка. Андрій знизав плечима. Його обличчя залишалося спокійним. Наче йшлося про щось, що само собою зрозуміле. – Віка – дівчина, Віро! Вона повинна прийти в будинок до чоловіка. Їй житло не потрібне. А ось хлопчикам ще сім’ю заводити, одружуватися. Я повинен їм допомогти. Вероніка … Читати далі
– З чого це я маю віддавати тобі половину квартири та машини? З чого я взагалі повинен все це продавати та ділити? – кричав Віталій, дивлячись на Поліну, яка стояла біля вікна з кам’яним обличчям. – Що ти зробила, щоб заробити на це? Сиділа вдома, прохолоджувалась! Я за всіх орав! І тепер ти маєш нахабство … Читати далі
Біля дверей клініки сиділа кішка. Вона жалібно нявкала, а біля її лап лежало крихітне кошеня… Жінка спокійно йшла вулицею, ведучи на повідцю собаку. Був ясний осінній день: повітря дзвеніло від чистоти, жовте і багряне листя кружляло у вихорі, немов танцювало під невидиму мелодію. Настрій був легким та світлим. Але раптом… Раптом її увагу привернуло те, … Читати далі
– Я пропоную тобі з’їхати від мене і знайти собі квартиру Вероніка ніколи не запрошувала Владислава жити у її квартирі, у них навіть розмови про це не було. Але якось так вийшло, що через три місяці після того, як він уперше залишився у неї, у квартиру дівчини перекочувала купа його речей. На поличці у ванній, … Читати далі