Олена вийшла з душу, у махровому халаті, з намотаним на голові рушником. Настрій відмінний, вихідний, чоловік поїхав до батьків, син пішов гуляти. Зараз обід приготує, можливо, спече шарлотку. Дзвінок у двері. Подивилася у вічко – незнайома дівчина. Відчинила. – Олено? Здрастуйте. У мене до вас розмова, – одразу сказала гостя. – Здрастуйте. Так, я Олена. […]
Василь говорив з дружиною Валею, як раптом пролунав дзвінок телефону. – Алло, слухаю вас уважно! – як завжди серйозно відповів Василь. – Привіт, Васильку! – почувся у слухавці жіночий голос. – Сподіваюся, ви зараз удома зі своєю дружиною? – Хто це, щось вас не впізнав? – здивовано спитав він, згадавши, що зараз тільки шоста ранку! – Так, ти маєш рацію, – відповіла жінка. – Рідко ми все таки спілкуємося. Дуже рідко. Ну? Зрозумів хто? Василь застиг від здивування, розгублено дивлячись на дружину.
Василь говорив з дружиною Валею, як раптом пролунав дзвінок телефону. – Алло, слухаю вас уважно! – як завжди серйозно відповів Василь. – Привіт, Васильку! – почувся у слухавці жіночий голос. – Сподіваюся, ви зараз удома зі своєю дружиною? – Хто це, щось вас не впізнав? – здивовано спитав він, згадавши, що зараз тільки шоста ранку! […]
Віка відкрила шафу і стала діставати звідти сукні, сарафани, шорти. Перемірявши все, що було у шафі, вона дійшла невтішного висновку: добра половина літніх речей була їй замала. – Михайле, – покликала вона чоловіка. – Ти казав, що вам премію видали. – Так. А що? – відгукнувся чоловік. – Скинь трохи грошей, мені треба купити щось із літніх речей, – попросила вона. Михайло зайшов до спальні, подивився на дві купи одягу на ліжку. – Зрозуміло, – сказав він. – Я можу тобі дати гроші. Але не дам. – Чому? – здивувалася дружина. Але Віка навіть уявити не могла, як пояснить своє рішення чоловік.
Віка відкрила шафу і стала діставати звідти сукні, сарафани, шорти. Перемірявши все, що було у шафі, вона дійшла невтішного висновку: добра половина літніх речей була їй замала. – Михайле, – покликала вона чоловіка. – Ти казав, що вам премію видали. – Так. А що? – відгукнувся чоловік. – Скинь трохи грошей, мені треба купити щось […]
– Живемо один раз! – говорив Олег своїй коханій Марині, роблячи замовлення в дорогому ресторані. Потім на виписку з пологового будинку чоловік приніс їй величезний букет троянд. Ефектно, але навіщо ж стільки витрачатися на квіти?! Особливо коли попереду декрет… Але Олег працював тоді в хорошій компанії. Гроші текли річкою і він думав, що так буде завжди… А потім Олега звільнили. – Нічого страшного, – сказав той. – Знайду щось краще. Не знайшов… Влаштувався за невелику зарплату. Марина вийшла на роботу, коли синові було два рочки. Не від хорошого життя – від безвиході. І тут Олег заявив несподіване…
– Живемо один раз! – говорив Олег своїй коханій Марині, роблячи замовлення в дорогому ресторані. Потім на виписку з пологового будинку чоловік приніс їй величезний букет троянд. Ефектно, але навіщо ж стільки витрачатися на квіти?! Особливо коли попереду декрет… Але Олег працював тоді в хорошій компанії. Гроші текли річкою і він думав, що так буде […]
Андрій вирішив подзвонити своїй матері, яка жила з батьком у селі. До нього дійшли чутки, що батько занедужав. – Мамо, а як ваші справи, як здоров’я? – запитав Андрій у слухавку. Мама швидко й квапливо почала відповідати. – Та все добре, синку, ти не турбуйся! – сказала вона. – Батько трохи занедужав, але вже майже одужує! Вона намагалася говорити переконливо, але Андрій їй не повірив. – Мамо, правду кажи, не приховуй, знаю я тебе, – строго сказав він. І тут раптом мати не витримала і… Розплакалася… Андрій аж застиг від такого повороту подій.
Андрій вирішив подзвонити своїй матері, яка жила з батьком у селі. До нього дійшли чутки, що батько занедужав. – Мамо, а як ваші справи, як здоров’я? – запитав Андрій у слухавку. Мама швидко й квапливо почала відповідати. – Та все добре, синку, ти не турбуйся! – сказала вона. – Батько трохи занедужав, але вже майже […]
Оля та Влад планували одружитися. – Владе, а коли ти мене з батьками познайомиш? – запитала наречена. – Оля, у мене з ними погані стосунки, – заявив чоловік. – Я не хочу ворушити минуле. Жінці здалася дивною така відповідь, і вона знайшла у Влада в телефоні номер його матері, і вирішила зателефонувати. – Алло, – відповів голос на іншому кінці телефону. – Здрастуйте. Мене звуть Ольга, я наречена вашого сина, — почала Оля. – Ольго, біжіть від мого сина, поки не пізно! – раптом сказала майбутня свекруха. – В сенсі бігти? Чому ви так каже? – здивовано запитала Оля, не розуміючи, що відбувається.
Оля та Влад планували одружитися. – Владе, а коли ти мене з батьками познайомиш? – запитала наречена. – Оля, у мене з ними погані стосунки, – заявив чоловік. – Я не хочу ворушити минуле. Жінці здалася дивною така відповідь, і вона знайшла у Влада в телефоні номер його матері, і вирішила зателефонувати. – Алло, – […]
Тамара Іванівна приїхала в гості до дочки й зятя. – Мамо, мені бігти треба, приготуй вечерю! – одразу заявила матері Інна. – Продукти в холодильнику. Тамара пішла на кухню. У мийці була гора посуду, плита була брудна. Вона прибрала. А що готувати? У холодильнику була ціла курка. У шафці – картопля й овочі. Невдовзі на плиті стояв борщ і плов. На столі стояв пиріг. Увечері всі поїли й розбіглися по кімнатах. – Завтра у всіх вихідний? – запитала Тамара дочку. – Так, – сказала та. – Нічого не плануйте, – попередила мати. – Мамо, що це означає?! – запитала Інна. – Скоро все дізнаєшся, – сказала Тамара Іванівна. Інна застигла від здивування.
Тамара Іванівна приїхала в гості до дочки й зятя. – Мамо, мені бігти треба, приготуй вечерю! – одразу заявила матері Інна. – Продукти в холодильнику. Тамара пішла на кухню. У мийці була гора посуду, плита була брудна. Вона прибрала. А що готувати? У холодильнику була ціла курка. У шафці – картопля й овочі. Невдовзі на […]
– Все, з мене досить! – якось сказала Інна чоловіку Ігорю. – Я їду… Жінка взяла деякі речі й поїхала до матері. Увечері Ігор уважно глянув на їхнього сина Миколу, й обійняв його. – Нічого, Миколо, ми з тобою мужики, – сказав він. Ми впораємось… Удвох їм жилося спокійно. Вони скрізь ходили разом, готували їсти, Микола допомагав у всьому. Вечорами вони розмовляли, ділилися новинами. – Завтра день народження в Інни, – якось сказав Ігор. Микола раптом серйозно глянув на нього. Щось різко змінилося в нього всередині. Він підійшов, обійняв його й заявив несподіване…
– Все, з мене досить! – якось сказала Інна чоловіку Ігорю. – Я їду… Жінка взяла деякі речі й поїхала до матері. Увечері Ігор уважно глянув на їхнього сина Миколу, й обійняв його. – Нічого, Миколо, ми з тобою мужики, – сказав він. Ми впораємось… Удвох їм жилося спокійно. Вони скрізь ходили разом, готували їсти, […]
Ігор повернувся додому з роботу. – Боже, як же я втомився, – сказав чоловік сам до себе, як тільки зайшов в коридор. Чоловік пройшов на кухню і здивувався – на нього чекав святково накритий стіл. – У нас що, свято якесь? – здивовано запитав він у дружини. – Ні, звичайна вечеря, – усміхнулася Алла. – Сідай, поки все ще гаряче! Ігор слухняно сів за стіл, почав вечеряти. – Коханий, я б хотіла тобі ще дещо запропонувати, – обережно почала розмову Алла. – Запропонувати? Що саме? – запитав чоловік. Але Ігор навіть уявити не міг, який ще сюрприз, йому підготувала дружина.
Ігор повернувся додому з роботу. – Боже, як же я втомився, – сказав чоловік сам до себе, як тільки зайшов в коридор. Чоловік пройшов на кухню і здивувався – на нього чекав святково накритий стіл. – У нас що, свято якесь? – здивовано запитав він у дружини. – Ні, звичайна вечеря, – усміхнулася Алла. – […]
Наталя сиділа на дивані, і стискала в руках чорну хустку. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила, на порозі була її мама. – Наталя, – почала Інна Петрівна. – Як ти? Михайло гарний був чоловік. Тримайся, рідна… Наталя кивнула. Сльози вже виплакані, лишилася порожнеча. – Ти тепер зовсім одна, – продовжила Інна Петрівна. – Тяжко… Але знай, у тебе є ми. – Я знаю, мамо, – відповіла Наталка. – Доню, у мене до тебе є одне прохання, – раптом сказала Інна Петрівна, потім зробила паузу, уважно подивилася на доньку і висловила їй своє прохання. Наталка вислухала матір і… застигла від почутого.
Наталя сиділа на дивані, і стискала в руках чорну хустку. Пролунав дзвінок у двері. Жінка відкрила, на порозі була її мама. – Наталя, – почала Інна Петрівна. – Як ти? Михайло гарний був чоловік. Тримайся, рідна… Наталя кивнула. Сльози вже виплакані, лишилася порожнеча. – Ти тепер зовсім одна, – продовжила Інна Петрівна. – Тяжко… Але […]