Автор Романович

– Квартиру я на тебе оформила, все тобі дістанеться. Матері не думай поступатися. Краще взагалі її не пускай

– Ти тут більше не живеш, – Валентин дивився спокійно на Таню. – Дай матері зітхнути спокійно. – Я їй не заважаю, пропусти, – Таня не збиралася здаватися. Вона спробувала відштовхнути співмешканця матері, але той не зрушив із місця. –… Продовжити читання →

Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона ближче. – Так, бабусю. Мені сказали, що тут колись жила жінка, яка допомогла моїй мамі в дуже важкий час. Я хотів би знайти її. – А як звали твою маму? – спитала Ганна, відчуваючи, як по спині пішли мурашки

Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона… Продовжити читання →

На станції всі троє мовчали. Потяг ще не приїхав, а діти вже тулилися до бабусі. – Ми ще приїдемо. На Петра. І на Спаса. І на осінні канікули! – сказав Артем. Бабуся змахнула сльозу й махала до останнього, поки вагон не зник за поворотом. А вдома Оленка написала в щоденник: «Село – це круто. Бабуся – найкраща. Наступного разу візьму менше речей. Там і без телефона є життя»

– Я не поїду! – заявила Оленка, демонстративно сівши на валізу. – І я! – підхопив Артем, її молодший брат. – Там навіть Wi-Fi нема! Мама зітхнула. Вона вже вдруге пояснювала, що їм треба побути два тижні в селі в… Продовжити читання →

— Ти чула, що вони задумали? — шепотіла я самими губами стоячи біля вікна, коли голоси з подвір’я долинули до моєї спальні.

— Ти чула, що вони задумали? — шепотіла я самими губами стоячи біля вікна, коли голоси з подвір’я долинули до моєї спальні. В голові гуділи слова, які я випадково підслухала. Ця дача, мій єдиний прихисток, опинилася під загрозою — і… Продовжити читання →

– Квартиру я на тебе оформила, все тобі дістанеться. Матері не думай поступатися. Краще взагалі її не пускай

– Ти тут більше не живеш, – Валентин дивився спокійно на Таню. – Дай матері зітхнути спокійно. – Я їй не заважаю, пропусти, – Таня не збиралася здаватися. Вона спробувала відштовхнути співмешканця матері, але той не зрушив із місця. –… Продовжити читання →

Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона ближче. – Так, бабусю. Мені сказали, що тут колись жила жінка, яка допомогла моїй мамі в дуже важкий час. Я хотів би знайти її. – А як звали твою маму? – спитала Ганна, відчуваючи, як по спині пішли мурашки

Коли Ганна Семенівна побачила хлопця біля старого сільського клубу, вона була впевнена, що звідкись знає його, хоча перед нею був незнайомець. Він стояв нерішуче, з великим рюкзаком, дивився навколо, наче щось шукав. – Може, ви когось шукаєте? – підійшла вона… Продовжити читання →

Він опустився на коліна перед нею прямо в коридорі. — Вибач… — Ідіть, Вікторе Сергійовичу. Мені нема про що з вами говорити. — Я був ідіотом. Вони підставили тебе… я бачив не все. Тільки те, що мені хотіли показати. Я не запитав, не вислухав. Просто… прогнав. Вибач.. Вона дивилася на нього без сліз. Як на чужого.

— Забирайся геть, пройдисвітко! — в кабінеті пролунав голос, який вдарив, ніби ніж по серцю. Олена Петрівна здригнулася. — За що, Вікторе Сергійовичу? Я ж… — Мовчи! — він не дивився їй в очі. — Ти прикривала нестачу! Я все… Продовжити читання →

На станції всі троє мовчали. Потяг ще не приїхав, а діти вже тулилися до бабусі. – Ми ще приїдемо. На Петра. І на Спаса. І на осінні канікули! – сказав Артем. Бабуся змахнула сльозу й махала до останнього, поки вагон не зник за поворотом. А вдома Оленка написала в щоденник: «Село – це круто. Бабуся – найкраща. Наступного разу візьму менше речей. Там і без телефона є життя»

– Я не поїду! – заявила Оленка, демонстративно сівши на валізу. – І я! – підхопив Артем, її молодший брат. – Там навіть Wi-Fi нема! Мама зітхнула. Вона вже вдруге пояснювала, що їм треба побути два тижні в селі в… Продовжити читання →

– Продай ти вже цю халупу і годі тягнути час! Сім’я – це коли все спільне, а у вас поки що все нарізно виходить! – Наполягала свекруха

– Продай ти вже цю халупу і годі тягнути час! Сім’я – це коли все спільне, а у вас поки що все нарізно виходить! – Так і будете пів життя в боргах і на оренді тулитися. А всього, потрібно вчинити… Продовжити читання →

Стану тещею чоловіку

-Льоша, я не розумію тебе. Ти з глузду з’їхав? Що означає – йду? -То й означає. У мене давно є коханка! Вона молодша за мене на 16 років! І я вирішив, що з нею мені буде краще! -Вона в доньки… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑