Автор Романович

– Валеро, цей тиждень видався для мене дуже непростим, я втомилася на роботі і не хочу проводити прийдешні вихідні в селі у твоїх батьків, – чесно зізналася Ольга. Чоловік відволікся від екрана телевізора і подивився на неї зі здивуванням. –… Продовжити читання →

– Оксано, я б на твоєму місці не йшла в тій сукні… Вона тебе повнить. Але то таке, тобі, може, й байдуже, – кинула з удаваною турботою Наталка, поправляючи свою ідеально підібрану до фігури сукню. Оксана звично всміхнулася, хоча їй… Продовжити читання →

– Поліно, ну подумай сама! Тобі всього вісімнадцять, ні чоловіка, ні роботи, ні освіти! Куди тобі дитину? – Я вже доросла і сама можу вирішити це питання! – сплеснула руками дівчина. – І переконати ви мене не зможете! Я хочу… Продовжити читання →

“Дістала ти мене, геть звідси!” – кричав чоловік, викидаючи кішку з машини через кілька десятків кілометрів від міста. Кішка грілася на сонечку, підставляючи йому животик і лапки: “Ах, як добре! Яка я щаслива, яка в мене добра господиня, як вона… Продовжити читання →

– Ти що, спокійно пожити мені взагалі не даси? – у голосі сина явно чулося роздратування, він стояв у дверях кухні, стискаючи в руці телефон, ніби той міг захистити його від мого запитання. – Дімо, я ж просто спитала, коли… Продовжити читання →

– Цими вихідними треба буде відвідати моїх батьків, а наступними – поїдемо до твоїх. У тебе плани не змінилися? – Карина сиділа за столом і гризла кінчик кулькової ручки. Перед нею лежав пошарпаний блокнот. – Не змінилися, – обізвався Лев,… Продовжити читання →

— Ганнусю, ти всі свої речі зібрала? – сусідка, тітка Зіна, зайшла в кімнату, де на ліжку сиділа Аня. – Готова? До чого вона готова? Жити без мами? Ні! Не готова і ніколи не буде готова! — Батько приїхав, чекає… Продовжити читання →

– Марійко, не барися, бо маршрутка не чекатиме! – гукнула з веранди бабуся Оля, поправляючи хустку. – Та вже, бабусю, я тільки воду закрию, – озвалася дівчина, закидаючи рюкзак на плечі. Був квітневий ранок. Небо затягнулося хмарами, але ще не… Продовжити читання →

– І знову те саме, знову він пішов… – зітхнула Галина, закриваючи за Миколою двері. Це був уже, здається, восьмий раз. І кожного разу вона казала собі: «Це – востаннє». Але щоразу її серце не витримувало. Вони одружилися ще зовсім… Продовжити читання →

– Марічко, виручай, – подруга говорила з вдаваною легкістю, – мені поручитель потрібен. Позику хочу взяти. – Ні, Олено, я на це не піду, – твердо відповіла Марія відразу, не подумавши навіть секунди, – вибач. – А чому так? –… Продовжити читання →