Автор Романович

– Саш, привіт, – у горлі знову дере, тому довелося прокашлятися перш ніж почати говорити. З того боку тут же пролунав нетерплячий голос. – Настя, ну що там? Зв’язок поганий, не чути тебе майже. – Та я тут захворіла. Ти… Продовжити читання →

– Ти досі не одружився? – здивувався Павло, зустрівши шкільного друга, – адже сорок років не за горами! – Ну і що, – спокійно відповів Ігор, – воно мені треба? – А як же сім’я, діти? – Павло, я тебе… Продовжити читання →

– Петрику, запиши все у зошит, а я з пенсії поверну, – сказала літня жінка, що стояла в черзі біля прилавку. – Не проблема, беріть тітко Ганно, потім порахуємося, – відповів Петро. Чоловік був власником невеликої крамнички в їхньому селі…. Продовжити читання →

Десятирічна Надя звернула увагу, що коли вони виходили з храму, бабуся подала милостиню якійсь бабусі, що сиділа на сходах. – Бабуся, а навіщо ти даєш їм гроші? Папа казав, що всі люди мають працювати. Ось ти вже на пенсії, а… Продовжити читання →

– Мамо, коли ти вже звільнишся? – роздратовано спитала у Надії Вікторівни її дочка Катя. – Мені навіть перед чоловіком незручно! – І чим же я засмучую Його Величність Зятя? – Поцікавилася мати. – Та тим, що всіх дістала твоя… Продовжити читання →

-Мамо, та ти з глузду з’їхала? Які діти? Я, може, заміж скоро вийду і ви станете дідом із бабою? Ви що? Я тоді ридала, кричала, лаялася, пішла з дому, грюкнувши дверима. -Ну куди їм? Вони люди похилого віку, зібралися на… Продовжити читання →

– Кириле, скільки можна тебе просити, синку? Коли ти вже поговориш зі своєю дружиною? – нетерпляче запитала Галина Вікторівна у свого сина, коли він уже почав збиратися додому. – Ти хоч розумієш, що твоїй сестрі з дітьми жити ніде?! –… Продовжити читання →

– Ось, за оренду трошки, візьми, – раз на місяць свекруха сунула мені конверт. Рідна дочка залишила її практично на вулиці. Коли ми з чоловіком купили свекрусі невеличкий будинок – дочка знову з’явилася в її житті. Не розумію, як можна… Продовжити читання →

– Ти б хоч спитала, перш ніж усе переставляти, – Тетяна шумно видихнула, стиснула в руках знайдену сільничку і встала посеред кухні так, ніби між нею та Ірою зараз почнеться дуель. – А ти б хоч раз дякую сказала, що… Продовжити читання →

Мурчик лежав на теплому покривалі, але все одно тремтів, подумки повертаючись у ті темні холодні зимові ночі. А ще він здригався від однієї тільки думки, як там його мама? Чи жива? Зима. Темно. Холодно. Маленькому тремтячому кошеняті дуже хотілося зараз… Продовжити читання →