Романович

Чим ближче Оксана підходила до будинку, тим сильніше нервувала. Вона йшла дуже повільно, відтягуючи момент розмови з мамою… Оксана з дитинства була слухняною дівчинкою, намагалася не засмучувати маму. Навчалася на відмінно, виступи в музичній школі незмінно викликали похвалу викладачів. Мама часто повторювала, що живе заради Оксани, вкладає в неї багато сил, тому сподівається, що дочка … Читати далі

— Мамо, привіт, терміново потрібна твоя допомога. Голос сина в трубці звучав так, ніби він говорив з набридливим підлеглим, а не з матір’ю. Ніна Петрівна завмерла з пультом у руці, так і не ввімкнувши вечірні новини. — Кирило, привіт. Щось сталося? — Та ні, все гаразд, — Кирило нетерпляче видихнув. — Просто ми з Катею … Читати далі

— Марино, я тобі відразу кажу: номери твої не пройдуть, зустрічатимеш Новий рік у мене на дачі, — Антоніна Петрівна стояла посеред кухні з телефоном у руці, водячи пальцем по екрану. — Двадцять людей буде, може, більше. Тьотя Зіна приїде, племінники Серьожини. Я шістдесят років відзначаю якраз під Новий рік, все збіглося. Ти олів’є під … Читати далі

Якщо чесно, ще пів року тому я була впевнена, що мені пощастило: люблячий чоловік з власним житлом, який мріяв про родину і дітей. Ми зустрічалися рік, я була певна, що знаю його, як себе, тому й погодилася вийти за нього заміж. Коли зрозуміла. Що чекаю дитину, то Дмитро мене на руках носив, такі тішився. Він … Читати далі

Ліза завжди була тихішою за свого брата. На рік молодша за Максима, вона немов компенсувала його гучність своєю непомітністю. Поки він гасав по двору з криками, вона сиділа в кутку з книжкою. Поки він розповідав батькам анекдоти за вечерею, вона мовчки доїдала суп. — Максимко наш артист! — сміялася мама, коли син вкотре корчив гримаси … Читати далі

– Так. Іноді життя підкидає несподівані зустрічі, – подумала Рита – Маргарита Олександрівно! – гукнув Риту начальник, коли вона йшла до ліфта. – Доброго дня, Михайле Андрійовичу, – сказала вона, зупинившись. – Сьогодні після обіду Микола проводитиме співбесіду. Допоможіть йому, будь ласка. Просто посидьте, послухайте. Якщо захочеться, поставте питання. – А скільки кандидатів? – Запитала … Читати далі

Тітка їхала аж з самої Англії напередодні Різдва, тому родина зібралася, щоб ухвалити у кого ж будуть всі збиратися. Від тітки не чекали грошей чи подарунків, головне, показати, що тут і традиції бережуть, і достаток мають, і хай сильно пошкодує, наминаючи холодець та буженину копчену на вишні, що надцять років тому все покинула та переїхала … Читати далі

До Нового року залишалося всього 20 хвилин і Олена востаннє оглянула стіл. Все готово: закуски красиво розкладені по тарілках, качка чудово зарум’янилася в духовці, десерт чекає своєї години в холодильнику. Сергій боровся над гірляндами – якась лампочка знову почала вередувати. У двері подзвонили. – Кого це принесло? – здивувався Сергій. Олена похолола. Ні, не може … Читати далі

 Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти його не купував й не готував! – А мені шкода, Вово! Бо до зарплати два тижні, а у нас у морозилці порожньо! – Мені що, шматка м’яса для матері шкода має бути? – Тобі ні! Ти його не купував та не готував. … Читати далі

На весіллі подруги Жені ми гуляли два дні. Наречений був прекрасний як Ален Делон і дивно скромний для своєї неймовірно красивої зовнішності. Всі гості потайки розглядали Вадима: небесно-василькові очі, непристойні для чоловіка густі і довгі чорні вії (чорт забери, навіщо чоловікам таке багатство?!), вольове підборіддя, грецький ніс і абсолютно чиста бархатна шкіра з натяком на … Читати далі