Автор Романович

– Знаєш, Дмитре, я йду, – сказала Ірина, укладаючи у валізу светр та фотографію доньки. Її голос тремтів, але руки не підводили – рухи були точні, ніби завчені. – Ти що, з глузду з’їхала? – Дмитро, що сидів на кухні… Продовжити читання →

– Вона – невістка, а я рідний син. Мамо, ти нічого не плутаєш? Кого ти виселяти зібралася з квартири? – розгублено питає мене Олег, який явно не очікував такого рішення від мене. – Я квартиру онуку залишаю, бо він маленький,… Продовжити читання →

Настя з Іваном були на сьомому небі від щастя, в них скоро буде малюк! І ось з’явився довгоочікуваний синочок Єгорка. Бабуся, мати Івана, як побачила онука, то з того дня й не злюбила: на Івана він був зовсім не схожий:… Продовжити читання →

– Євгене, ти сам з матір’ю поговориш чи мені доведеться відвідати Ларису Олександрівну? – вкотре завела розмову з чоловіком Інна. – Інно, може ми якось самі, без материнської квартири? – нерішуче відповів Євген, опустивши очі. – І як це, цікаво?… Продовжити читання →

– Ти нічого не плутаєш? Ти дзвониш мені, щоб… позичити грошей? – Марина ледь не задихалась від обурення. – Єгоре, ти залишив мене з двома дітьми. І в тебе вистачає нахабства просити в мене гроші у борг? – Я просто… Продовжити читання →

– Синку, але ж у мене ювілей не кожного разу. Як ви не приїдете? – Оксана неабияк засмутилася, коли син в телефонній розмові повідомив, що у нього зовсім інші плани. – Мамо, ну чого ти ображаєшся на рівному місці, і… Продовжити читання →

Заграла мелодія на телефоні. Дзвонила подруга. Крім неї ніхто і не дзвонить: – Ольга, слухай! – Почала та без передмов. – Ти знаєш, що сусід мій продав свій котедж. Отож заселився туди новий господар. Звати – Микита Геннадійович. На вигляд… Продовжити читання →

– Ну чого ти плачеш? – погладила її по голові сусідка. – Ти другий день з нами, а все ще плачеш. Як тебе звуть? – Віка. – А я Юля. Все, заспокойтеся! – Я ніколи не думала, що доживатиму свої… Продовжити читання →

– Завтра ми запрошені в ресторан, – в очах Лізи грало радісне очікування. – Тато з мамою жадають із тобою познайомитися. Костюм є в тебе? – Знайду, якщо треба, – відповів Микита, смутно згадуючи свій випускний. – А що, без… Продовжити читання →

У найдорожчому ресторані міста сьогодні було галасливо. Тимофій Федорович Турів відзначав свій день народження. Сорок вісім, звичайно, не ювілей, але гостей зібралося пристойно. Привітання, тости – як завжди. У розпалі веселощів на його телефоні заграла музика. Дзвонив батько з рідного… Продовжити читання →