Романович

“— Мишко, ми п’ять років чекаємо. П’ять. Лікарі кажуть – дітей у нас не буде. А тут…— Мишко, дивись! — я застигла біля хвіртки, не в змозі повірити своїм очам. Чоловік незграбно переступив поріг, зігнувшись під вагою відра з рибою. Ранкова прохолода липня пробирала до кісток, але те, що я побачила на лаві, змусило забути … Читати далі

– Та кому ти потрібна? – прокричав Павло. Потім плюнув і пішов.А вона до віконця підбігла і дивилася, як йде людина, з якою вони прожили 15 років. Вона думала, душа в душу. Але він перед відходом просвітив її: бо зручно було. У Клави квартира, готує чудово, господиня прекрасна, все готова була заради нього зробити. Клава … Читати далі

– Настю, ти не бачила мої штани? А кофта де? – Олексій уже півдня збирав свої речі. На завтра в нього була запланована чергова робоча поїздка. – Весь твій одяг у шафі. Я нічого не ховала, – дружина увійшла в кімнату і здивувалася тому, що чоловік приготував цілих дві валізи. – Навіщо тобі стільки речей? … Читати далі

Прийшла до мене якось на початку літа Лідія Ігнатіївна, дружина нашого столяра, Григорія Микитовича. Вони в селі як два старих дерева, що корінням переплелися, стоять собі на пагорбі, і всім від них спокійно і світло. Лідія – жінка тиха, плавна, вся з себе як річка наша, спокійна. А прийшла – і я відразу бачу: душа … Читати далі

Завжди цей проклятий дощ восени. Світлана йшла по двору, тримаючи парасольку так, ніби вона могла захистити не тільки від крапель, але і від усього цього порожнього світу навколо. Ключ повернувся в замку. І раптом: — Мяу. Світлана зупинилася. Повернула голову. Біля дверей, притиснувшись один до одного, сиділи троє. Три крихітні грудочки вовни, мокрі до нитки. … Читати далі

— Жінко… де наречений? — в очах працівниці РАЦСу промайнуло співчуття. — Не бере слухавку… Напевно, щось сталося. — Розумію, у вашому віці від РАЦСу до мо… — почала реєстраторка, але одразу ж схаменулася і густо почервоніла, а Марія Петрівна вискочила із зали, збиваючи на ходу наступних наречених. Марія Петрівна завжди вважала себе розумною і … Читати далі

– Він просто не розмовляє! – Таня майже плакала в трубку. – Я вже п’ять разів вибачилася і купила три сорти сиру! Нульова реакція. Сидить, втупився в монітор, і все. Ніби мене не існує. – Ну, не треба навколо нього танцювати, давай до нас приїжджай, – запропонувала Ольга. – Нехай охолоне. У нас якраз мама … Читати далі

– Мій батько до нас в гості приїжджає, – ніби між іншим сказав Славко після телефонної розмови. Віка зморщилася, але постаралася зробити це потай від чоловіка. Вона один раз бачила свого свекра – він приїжджав на весілля, там багатенько приклався до чарки, намагався розважити гостей дурними жартами, зганьбився перед родичами Віки. До речі, майже вся … Читати далі

Ольга відчинила двері квартири та увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, це ти? Увечері в клуб сходимо? Тільки дочку відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи. – Матуся прийшла! Привіт! –  з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка та обняла її за ноги. – Ти як? Ви поїли?, – Ольга пройшла на кухню. … Читати далі

– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що … Читати далі