Романович

— Жінко… де наречений? — в очах працівниці РАЦСу промайнуло співчуття. — Не бере слухавку… Напевно, щось сталося. — Розумію, у вашому віці від РАЦСу до мо… — почала реєстраторка, але одразу ж схаменулася і густо почервоніла, а Марія Петрівна вискочила із зали, збиваючи на ходу наступних наречених. Марія Петрівна завжди вважала себе розумною і … Читати далі

– Він просто не розмовляє! – Таня майже плакала в трубку. – Я вже п’ять разів вибачилася і купила три сорти сиру! Нульова реакція. Сидить, втупився в монітор, і все. Ніби мене не існує. – Ну, не треба навколо нього танцювати, давай до нас приїжджай, – запропонувала Ольга. – Нехай охолоне. У нас якраз мама … Читати далі

– Мій батько до нас в гості приїжджає, – ніби між іншим сказав Славко після телефонної розмови. Віка зморщилася, але постаралася зробити це потай від чоловіка. Вона один раз бачила свого свекра – він приїжджав на весілля, там багатенько приклався до чарки, намагався розважити гостей дурними жартами, зганьбився перед родичами Віки. До речі, майже вся … Читати далі

Ольга відчинила двері квартири та увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, це ти? Увечері в клуб сходимо? Тільки дочку відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи. – Матуся прийшла! Привіт! –  з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка та обняла її за ноги. – Ти як? Ви поїли?, – Ольга пройшла на кухню. … Читати далі

– Ти напевно не зрозуміла, мамо. Ми квартиру уже продали, нам нема де жити. Ми що, даремно через дві області до тебе їхали? Нам нема де жити, – каже мені моя донька Маргарита. – Рито, а чого ж ти не порадилася зі мною? Ну як можна було квартиру продати? – питаю і не розумію, що … Читати далі

– Дочка, я тебе не люблю, і нічого не можу з цим вдіяти, – сказав батько. Від його слів у Поліни защеміло серце. – Ти ж казав, розкаявся, що покинув мене, і тепер хочеш бути із сім’єю. – Я брехав, дуже ти, дочко, зручна і багата. ***Тато Поліни Андрій Романович пішов, коли їй виповнилося десять. … Читати далі

– Марино, доню, схаменися! За кого ти заміж зібралася! – голосила мама, поправляючи на мені фату. – Поясни, хоча б, чим тебе Сергій не влаштовує? – зовсім розгубилася я від її сліз. – Ну як же? Мати його продавчинею працює, гавкає на всіх. Батько взагалі невідомо куди зник, а в молодості тільки те й робив, … Читати далі

– Ти чула, що я сказала? – голос матері звучав буденно, ніби вона просила передати сіль за обідом. Карина завмерла з лійкою в руках. Вода продовжувала литися на петунії, які вона посадила місяць тому вздовж доріжки. Ці квіти були її маленькою радістю, символом нового життя, яке вона намагалася збудувати тут, на дачі. – Що? – … Читати далі

Замок клацнув і заскрипіли двері, що відчинялися. Катя, шльопаючи босими ногами по брудній підлозі, вибігла в передпокій. В очах дитини була надія, що ця тітка, яку звати Поля, іноді приносить їсти, але зараз в її руках нічого не було. Жінка заплакала і обійняла дівчинку: – Ой, Катя, пішла з життя твоя мама! Малятко не розуміло, … Читати далі

Це була наша двадцята річниця шлюбу, донька виросла, на навчання поїхала і я вірила, що ми нарешті відсвяткуємо разом якось романтично. Все ж ще не старі, нам по 40 було. Петро знав, що я все життя мрію поїхати на море в Єгипет. І як я зраділа, коли дізналась, що він домовився з турагенцією. Навіть почала … Читати далі