Автор Романович

Я одразу попереджаю, що мені ніякої спадщини не треба, ні на що претендувати не буду. Я тут собі зароблю. Ти доглядай — ти собі її майно й забирай. Катя усміхнулася: з майна в бабусі був тільки старенький будинок, шість курей і коза. Живність продали сусідам, а будинок Катя зачинила

— Михайлику, що ж будемо робити? Відмовлятися від спадщини чи все ж іти до нотаріуса? Вітькові бабусин будинок не потрібен, я йому телефонувала, він сказав: щоб привести його до людського вигляду, потрібно вкласти купу грошей і зусиль. Брат готовий відмовитися… Продовжити читання →

— Ну, давайте розповідайте, як ви тут поживаєте, — почала сестра. — Все добре. Працюємо. — Працюють вони. У вашому віці вже над іншим треба працювати, — усміхнувся Максим, обгризаючи курячу кісточку. — У сенсі? — У сенсі, в сенсі… Дітей коли плануєте? Годинничок-то цокає

— Мишко, в суботу до нас моя сестра з чоловіком приїде, ти не забув? — Як? Вже цієї суботи? Насправді про це Михайло й не хотів згадувати, бо дружину сестри та її чоловіка він, м’яко кажучи, недолюблював. Бувають такі люди…… Продовжити читання →

Найміть покоївку, і нехай вона за вами доглядає, а ви їй платитимете. Незвично, не сперечаюся, я ж безкоштовно на вас працювала

– Як же набридло твоє ниття! У нас буде хоча б одна вечеря без цієї “приправи”? – Чоловік кинув ложку в тарілку з їжею, від чого вміст розлетівся по всьому столу. Розрахунок був би правильний – влаштувати скандал, щоб дружина… Продовжити читання →

-Я дивлюся, Віка у вас тут як тваринка живе. Ви її й годуєте відповідно. А в чому винна дитина? У тому, що ти загуляв від дружини? Хоча я тепер розумію чому!

Маленька Віка, щоб її ніхто не помітив, потихеньку спостерігала за тим, як батько заводить у її маленьку кімнату стареньку жінку. Жінка була низького зросту і вся у зморшках. -Так, мамо, тут, звісно, не так просторо, як у тебе, але решта… Продовжити читання →

– Не чекала я від тебе такого, дочко! Я, звісно, ​​розумію, що гроші важливі. Але іноді все-таки треба поступитися. Тим більше не для сторонніх людей – для рідні

За тиждень до Нового року Уляні зателефонувала мама. – Уля, привіт! Як ваші справи? Як Артем – не хворіє? Як Настуся? Розпитавши дочку про всіх членів сім’ї, мама перейшла до того, навіщо, власне, і зателефонувала. – Уля, тітка Оля звертається… Продовжити читання →

Христина багато років не навідувалася у рідні краї. Навіть через 20 років спогади не відпускали все те, що їй довелося пережити в селі, коли вона була ще юною і вірила у щастя. Але в той день вона проїжджала по трасі повз рідне місце, і сама не знає чому, вирішила звернути у знайому вулицю. В селі вона не сподівалася побачити Артема, адже знала, що вони з дружиною давно поїхали з села, люди казали, що вони десь за кордоном живуть

Очі не бачать – серце не болить, за таким принципом Христина жила багато років, тому і не навідувалася у рідні краї. І хоч минуло вже 20 років, та спогади не відпускали все те, що їй довелося пережити в селі, коли… Продовжити читання →

– Просто, як наше життя, – сказала Валя, дивлячись на розбиту вазу

Старе зелене подвір’я, з трьох боків обгороджене чотириповерховими будинками, які в народі називають хрущовками. Високі дерева. Колись їх посадили щасливі новосели, а зараз зелені верхівки майже дістають покрівлі. Біля під’їздів цвітуть кущі бузку, під ними вкопані в землю лавки, які,… Продовжити читання →

Гості почали збиратися ближче до обіду. Павло допомагав накривати на стіл, Катруся гралася, а Марія контролювала процес, не забуваючи робити зауваження невістці на кожному кроці. — Ганно, ти забула покласти виделки на стіл, — нагадала вона

Марія завжди вважала, що в її домі все має бути за її правилами. Вона любила збирати родину за великим та багатим столом, особливо на свій День народження. Щороку приходили син Павло з дружиною Ганною, онучка Катруся, сестра Валентина та ще… Продовжити читання →

Вирішила відсвяткувати ювілей не вдома, щоб до ночі тарілки не перемивати, та біля плити два дні не стояти, а в невеликому ресторанчику. Щоб свято відчувалося, справжнє таке, про яке давно мріяла та багато років відмовляла собі в цьому через брак коштів

Завтра в Олени Миколаївни ювілей – їй виповнюється 45 років. Вирішила вона відсвяткувати ювілей не вдома, щоб до ночі тарілки не перемивати, та біля плити два дні не стояти, а в невеликому ресторанчику. Щоб свято відчувалося, справжнє таке, про яке… Продовжити читання →

– Брат привів у квартиру жінку і сказав, що вона тепер головна! Але в мене була інша думка…

– Та мені не дуже важливо, що ти думаєш! Це мій дім. Мій. А ти притяг сюди чужу жінку і вирішив, що тепер вона тут господиня? – Катя, не кричи, дитина ж… – Артем визирнув у коридор. – Він же… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑