Романович 
— Мамо, вгадай, що у мене в руці? — Микита сховав руки за спину. Він заїхав до матері після роботи, щоб порадувати її. — Не знаю, — розвела руками Ольга Федорівна. — У тебе там може бути що завгодно. — Подумай… Пам’ятаєш, ти в санаторій хотіла? — Так! — Мати навіть завмерла. Невже син нарешті … Читати далі
За вікном притулку кружляв сніг. Великі пластівці повільно опускалися на землю, вкриваючи сірі доріжки пухнастою білою ковдрою. Олена Петрівна стояла біля ґратчастих дверей вольєра, вдивляючись у темний куток, де на старій ковдрі лежав великий сірий собака. – Це Рекс, – тихо сказала працівниця притулку Ганна Михайлівна, невисока жінка в потертому пуховику. – Господар пішов з … Читати далі
Яків зловив малюка. Сильні руки хлопця спружинили, пом’якшуючи приземлення блакитного комбінезона з ручками і ніжками. Малюк лише злегка втупився носом Якову в груди, здивовано поплескав віями і захоплено вигукнув: — Тато! — Цього тільки мені й не вистачало!Підняв голову, подивився на застиглу дівчину з жахом в очах. — Безрука! Поховати брата вирішила? — Це мій … Читати далі
У квартиру подзвонили. Ольга з огидою подивилася на чоловіка. — Твоя прийшла, — посміхнувшись, сказала вона. Павло занепокоївся. — Я відкрию, — сказав він. «Ось яка дивна ситуація, — думав Павло, виходячи з вітальні в передпокій і йдучи до дверей. — Не розумієш, як і поводитися. У інших, все якось легко і просто. Розійшлися, і … Читати далі
– Далі так продовжуватися не може, – сказала Марія після чергового звільнення Миколи. – Я тобі давно хотіла сказати, що треба переїжджати в село. Там же ж будинок є, твій, між іншим. Але чомусь там влітку відпочивають усі окрім нас. Дід хату тобі залишив. Тобою користуються, а ми тут виживаємо! Сімейне життя Миколи та Марії … Читати далі
Якби мені хтось розповів таку історію, я б, чесно кажучи, ніколи не повірила. Таку думку висловила моя сусідка, Любов Семенівна, пенсіонерка з активною громадянською позицією, яка проживала у сусідньому будинку і завжди була в курсі всіх сімейних справ. Її голос тремтів від здивування, коли вона розповідала мені про останні події в родині свого сина. — … Читати далі
Чотири місяці минуло, як Роман одружився з Мариною. Шлюби були не першими для обох, у кожного вже були свої діти – у Марини двоє хлопчиків, у Роми дівчинка. “Ми з тобою знайшли одне одного, – сміялася Марина, – розлучена жінка з двома причепами і аліментами, класика сучасності!” Марина ще зі студентських років стала міською, чотириста … Читати далі
Микиті було чотирнадцять, і весь світ був проти нього. Точніше — не хотів його розуміти. — Знову цей хуліган! — бурмотіла тітка Клава з третього під’їзду, поспішно переходячи на інший бік двору. — Одна мати виховує. Ось і результат! А Микита йшов повз, засунувши руки в кишені подертих джинсів, і робив вигляд, що не чує. … Читати далі
Коли Дмитро вручив їй ключі від своєї квартири, Єва зрозуміла: Бастилія взята. Жоден Ді Капріо так не чекав на Оскар, як Єва чекала на свого Дмитра, до того ж із власним куренем. Зневірена, тридцятип’ятирічна, вона все частіше кидала співчутливі погляди в бік вуличних котів і на вітрини «Все для рукоділля». А тут він — самотній, … Читати далі
Я декілька місяців провела за підготовкою до весілля. Мріяла про те, що нарешті вийду заміж за Назара. Уявляла, як усе пройде. Організатори, декоратори, ресторан, сукня – усе почала шукати. Якогось дня Назар покликав мене на побачення. Я тоді ще не знала, що воно буде останнім. Поки ми їхали у наше улюблене кафе, я помітила, що … Читати далі