Романович 
“– Я знищу тебе розлученням! – думав чоловік. Він не знав, що я готувалася два роки до цієї розмови Марина поклала слухавку і подивилася на годинник. О пів на дев’яту – зміна закінчилася. За сусідньою касою покупець перераховував здачу втретє поспіль. – Вибачте, а чек правильний? Щось не сходиться. – Все правильно. Бажаєте, ще раз … Читати далі
“– Це твій підкидьок? – Іро, годі при дитині! – Яка різниця? Нехай знає своє місце! Спатиме в коморі – У тебе є дочка. Їй сім років. Кирило мало не випустив телефон. Голос Тані – за вісім років мовчання. – Таня? Це ти? – Так. Нам треба зустрітись. Терміново. – Але… яка дочка? Про що … Читати далі
Дзвінок пролунав у суботу вранці, коли Юля ще ніжилась в ліжку з чашкою кави. На екрані висвітилося ім’я свекрухи — Валентина Петрівна. Зазвичай це не віщувало нічого хорошого. — Юленько, люба, — пролунав нудотно-солодкий голос, — як справи? Як настрій? — Нормально, — обережно відповіла Юля. Коли свекруха починала з компліментів, значить, щось задумала. — … Читати далі
Мій Микола завжди таким добрим і відповідальним був. Я ним пишалася. Вчився гарно, ніколи я не примушувала його уроки робити. Все самий. Без мене він і до університету вступив, а згодом роботу знайшов. Заробляв доволі гарно. Щомісяця мені допомагав грошима. А тоді він познайомився з Ксенією. Дівчина дуже гарна, працювала менеджером в салоні краси. Всього рік … Читати далі
В шлюбі з чоловіком ми вже цілих десять років, якраз мали святкувати ювілей восени, я вже ресторан замовила. Щаслива була, до одного дня. Дізналася про його зраду. Все просто дійшло до абсурду. На роботі затримався, потім сказав, що з колегами хочуть дивитися футбол в пабі, я заперечувати не стала. Прийшов пізно, напідпитку й одразу завалився … Читати далі
Віра мила посуд після вечері, коли чоловік обійняв її ззаду. Від цього жесту, зазвичай такого приємного, сьогодні чомусь стало тривожно. За сімнадцять років шлюбу вона навчилася відчувати, коли Ігор щось задумав. — Вірочка, пам’ятаєш, я говорив про відпустку? — його голос був підозріло ласкавим. — Пам’ятаю. Ми хотіли на море поїхати на травневі, — вона продовжувала … Читати далі
“Тітка Галя прямо на поминках шепотіла двоюрідній сестрі Ірі: «Ну й радість дісталась нашій Оленці — гнила халупа на шести сотках, одні витрати». А дядько Вітя, хитаючи головою, взагалі пропонував усе знести під корінь і продати ділянку під забудову комусь багатшому Олена стояла на ґанку похиленої дачі, розглядаючи облуплені дошки та пожовклі від часу шибки. … Читати далі
“– Твоя дача? – Він засміявся коротко, злісно. – У тебе нічого свого не може бути! Ти – порожнє місце! Нуль без палички! Я тебе з нуля підійняв, одягнув, взув. І завтра ти все оформляєш на продаж! – Тамаро, де гроші на продукти? Знову розбазарила? Руслан стояв на кухні, трясучи порожнім гаманцем. Тамара мовчки помішувала … Читати далі
Валентина лежала на розкладачці на кухні й слухала, як у її спальні невістка Олена повертається, влаштовуючись зручніше. Жінка віддала молодим свою кімнату два місяці тому, коли дізналася, що Олена при надії. – Мамо, можна ми поки що в тебе поживемо? – попросив син Ігор. – Оленка в положенні, а з квартири, що винаймаємо, треба з’їжджати, … Читати далі
“— Блін, зовсім забув! У мами ж ювілей наступного тижня! Шістдесят п’ять років! — Чоловік аж повеселішав, ніби згадав щось приємне. — Ми з нею вже все обговорили. Свято буде грандіозне — ресторан, гості, подарунки. — Андрію, ти чув, що я сказала? Мені потрібна операція. — Чув, чув. Але мама мріє про ювелірний набір Світлана … Читати далі