Автор Романович
– Ольго, підтримай колектив хоч сьогодні. Марта Ярославівна нас усіх запрошує до себе. Ну чого ти? – стали наполягати на Ольгу її співробітниці. – Не можу я, дівчата. Давайте так, я гроші здам, щоб не підводити колектив, але не піду,… Продовжити читання →
– Наташ, ну ти ж не відмовиш, правда? – голос тітки звучав лагідно, ніби це вона надавала послугу, а не просила допомоги. Наталя завмерла біля вікна, заплющивши очі. Ця розмова була їй надто добре знайома. Наразі доведеться переглядати свої плани,… Продовжити читання →
Марина спостерігала за сином, який приміряв новий костюм. Високий, ставний, чорнявий – завтра її хлопчик одружиться, і в це важко повірити. Ілля уважно вивчав своє відображення в дзеркалі. Він покрутився, задоволено кивнув, зазначив, що костюм сидить ідеально. – Модне вбрання…. Продовжити читання →
– Катерино, ну не можна так, навіть на вихідні в місто не виходити. Ти ж уже майже три роки в Італії, а ніде толком не була і нічого не бачила. Поїхали завтра у Ватикан на мессу, а потім по Риму… Продовжити читання →
– Дачу треба продавати, це не обговорюється, – каже Іван, який був старшим сином в сім’ї. – Та я не проти, але як переконати в цьому батька? – каже молодший брат Олексій. – А що тут переконувати? Відколи мами не… Продовжити читання →
– Оксано, вони приїжджають за дві години! – Голос чоловіка в телефоні звучав схвильовано. – Ти все встигла? – Миколо, я… – Оксана подивилася на доньку, яка нарешті заснула після безсонної ночі й, мало не розплакалася. – Я тільки збиралася… Продовжити читання →
– Вона – не свекруха, насамперед, Анна – мама твого чоловіка, і хто як не ви їй допоможете? – повчає мене моя мама по телефону. Таких святих людей, як моя мама, я більше не зустрічала. Їй стало шкода сваху, і… Продовжити читання →
– Ти хоч фото прийшли, донечко, а то на весілля приїдемо і не впізнаємо зятя! – Мамо, він фотографуватися не любить, ти потім із ним познайомишся, тоді й роздивишся! Ну бувай, мамо, я така щаслива! – Він хоч людина хороша,… Продовжити читання →
– Сама подумай – однокімнатна квартира і власний будинок, різницю відчуваєш? – каже мені Стас. Розмова про те, де ми будемо жити, відбулася ще до нашого весілля. У мене була спадкова однокімнатна квартира, яка мені дісталася від бабусі. Мої батьки… Продовжити читання →
— Ну здрастуй, сестричко моя дорога! Спасибі тобі за шоколадку, напевно смачна дуже була, тільки й пробувати її не стала, тобі назад передала. І каблучка теж підійшла, тільки мені чужого не треба, сама носи. За що ж ти так зі… Продовжити читання →