Автор Романович
– Не для того я ростив нашу єдину донечку, щоб зараз її віддати заміж за цього пройдисвіта, – твердо заявив Макар. Марія знала, що якщо чоловік вже прийняв рішення, то його нічого не в силі змінити, тому обійняла Настю і… Продовжити читання →
Тяжкі струмені дощу барабанили по карнизах старовинної квартири на Липовій алеї. Львів, як завжди, розкривав свою особливу красу під проливним небом – ліхтарі відбивалися в калюжах, створюючи химерну мозаїку тьмяних вогнів. Мирослава стояла перед дзеркалом, вивчаючи своє відображення, у новій… Продовжити читання →
— Ольга, мені треба з тобою поговорити серйозно, — Олександр увійшов на кухню, де дружина готувала вечерю. Ольга здригнулася від несподіванки. За останній рік чоловік рідко звертався до неї на ім’я, а тим паче — на повне ім’я. Зазвичай просто… Продовжити читання →
– Аліно, доведеться скасувати наш похід до друзів, – сказав чоловік, не відриваючись від комп’ютера. – От уже нізащо! Досить сидіти за комп’ютером! – Аліна зазирнула в кімнату і кинула незадоволений погляд на чоловіка. – Тобі вже скоро окуляри знадобляться!… Продовжити читання →
Сашко безтурботно дивився футбол, лежачи на дивані, і хрумтів чипсами, коли у двері подзвонили. Чоловік здивовано глянув на дружину, яка сиділа навпроти нього у кріслі. – Хто це цікаво? – Не знаю, – знизала Жанна плечима. – Іди відчини, може… Продовжити читання →
– Надія Тихонівна, нам потрібно серйозно поговорити, – дівчина вставила ногу у двері, Надія спробувала ті двері зачинити, – Надія Тихонівна, що ви поводитеся, як дитина! Надія з досадою тягне двері на себе, от нахабна дівка, мало того, що прив’язалася… Продовжити читання →
– Будинок мій, ви тут живете на пташиних правах, – заявив зять. – І у своєму будинку я робитиму те, що вважаю за потрібне. – А ви, – він подивився на батьків дружини, – якщо обурюватиметеся, миттю опинитеся за ґанком… Продовжити читання →
По суботах Ксенія терпіти не могла вставати рано. Заслужений відпочинок після виснажливого трудового тижня хотілося провести, загорнувшись у теплу ковдру і насолоджуючись спокоєм. Однак телефон безжально завібрував на приліжковій тумбі, вириваючи її з обіймів солодкого сну. – Що ще за… Продовжити читання →
– Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй доньці, і в її голосі відчувається рішучість. Але Єва вирішила,… Продовжити читання →
— Ох, мамо, ну навіщо такий дорогий торт. Скільки ви віддали: 2000 гривень? — я поставила коробку на стіл, обережно розпаковуючи, адже наші сімейні фінанси вже давно тріщали по швах. І я і чоловік після розлучення і розділу бізнесу ніяк… Продовжити читання →