Романович – Сторінка 504

– До нас? Сюди? А мені вони навіщо, Олеже? Це чужі діти, не мої! Що я робитиму з ними? – Аліна була у нестямі від гніву. – Нехай живуть у твоєї матері, чи в дитбудинку! Я їм не нянька! У дитбудинках, до речі, не так і погано, зараз – держава добре їх фінансує…

Аліна з розчуленням розглядала дитячі речі, які купила для свого сина. Він мав з’явитися на світ за три місяці. Це була перша її дитина. У чоловіка Олега вже було двоє синів близнюків від першої дружини Віри. Студентський шлюб довго не… Продовжити читання →

22 Червня, 2025 0

Юрко прокинувся рано. Він встав з ліжка і зайшов на кухню. Мама вже готувала свою фірмову картопельку з котлетками. Юрко визирнув у вікно і раптом побачив у дворі білу машину зі стрічками та кульками. – Мамо, а хто одружується? – запитав Юрко. – Наталка заміж виходить, – мати глянула на нього з жалем. – Щоо?! – сказав хлопець і миттю побіг до виходу. – Юрко! Не ходи туди! – тільки й гукнула мати. Вона дивилася у вікно, сподіваючись побачити сина. Раптом люди на подвір’ї глянули кудись вгору. Мати застигла від несподіваної здогадки

Шкільна пора – пора першого кохання в однокласників, старшокласників, або молодих вчителів. Не оминула вона і Юрка. Він був звичайним хлопцем, хіба що виглядав молодшим за своїх однолітків. Він дуже переживав. Годинами стояв перед дзеркалом і вмовляв себе рости швидше…. Продовжити читання →

22 Червня, 2025 0

Тамара з нетерпінням виглядала у вікно. Вона чекала автобус. Сьогодні мала приїхати з міста її подруга Ліза. Вона вийшла на ґанок і глянула на дорогу. Ліза вже поспішала до її хати! – Ох, і повітря тут! Пий, як сметану! – сказала Ліза, обіймаючи Тамару. – Ось погостюєш, і теж не захочеш їхати, залишишся! – відповіла Тамара. Проводжала вона подругу через два дні. – Приїжджай частіше, Лізонько, – тихо просила Тамара. – Мені без тебе тут дуже сумно. Я не можу так жити! Чоловік Тамари аж застиг від почутого

Тамара Петрівна з нетерпінням виглядала у вікно. Вона чекала автобус у їхнє село. Сьогодні мала приїхати з міста її подруга Ліза. Ось уже два роки жила Тамара Петрівна в цьому невеличкому селі за двадцять кілометрів від міста. Багато знайомих і… Продовжити читання →

22 Червня, 2025 0

Серед ночі Володимир повертався в село до батьків, дружина залишилася сама в місті в квартирі. Він не знав, як подивитися батькам у вічі, адже добре розумів, що вони там небажані гості. Як сказати, що він повернувся назавжди, адже вони відразу не хотіли такої невістки

Довгою дорогою ми повертаємося з відрядження. Дорога рясніє невеличкими весняними калюжами. Легківка повертає у різні боки, об’їжджаючи їх. Ще одна яма, і колеса глибоко засіли у болоті. Чуже село, на землю опускаються вечірні сутінки. – Підсобити вам, шановні? – від… Продовжити читання →

22 Червня, 2025 0

Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. І як тепер додому приїздити та рідним в очі дивитися?

Не мала я клопоту, то поїхала на заробітки. Встряла в таке, що й не знаю як виплутатись. Я все своє життя прожила в Україні. У мене була чудова сім’ї – люблячий чоловік та красуня донечка, улюблена робота. Та все змінилось,… Продовжити читання →

22 Червня, 2025 0

В Андрія був день народження. Його дружина Марина накрила стіл. Приїхали дорослі діти, а Андрія все не було… – Мамо, година вже пізня, ми підемо, – сказали діти. – Передавай батькові вітання! – Добре передам… – махнула рукою Марина. – Вибачте, що так сталося. Діти поїхали, а Марина озирнулася навкруги. І навіщо вона тільки прикрашала все кульками й квітами, ніби готувалася до важливого прийому? А наготувала ж скільки… Вона вже прибрала зі столу, як раптом у двері подзвонили. – Ну, нарешті з’явився! – вигукнула Марина, й пішла в коридор. Вона відкрила двері, й застигла від побаченого

– Андрійку, ну скільки можна? Ти ж обіцяв мені, що поговориш з дружиною! – Катрусю, припини псувати мені настрій. Адже я тут, з тобою, а не там. Це все-таки щось та й означає, чи не так? – Так, але… Як… Продовжити читання →

22 Червня, 2025 0

Тобі 50, ти колода у ліжку! А я молодий ще мужик, гуляти хочу – дорікав чоловік у спальні

Я з Михайлом пройшла і вогонь, і воду, і мідні труби. Всяке траплялося в житті, але я завжди була поруч з ним. Ну а яка жінка зі мною не погодиться? Адже я щиро кохала Михайла. Однак, після 30 років шлюбу… Продовжити читання →

21 Червня, 2025 0

Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Шкода, що дуже пізно це усвідомила

Знаєте, я зрозуміла одну річ. Нема гіршого ворога, ніж твоя рідня. Раніше я не збиралася претендувати на спадок матері. Адже я єдина донька, а моя мама живе у селі та має двоповерхову хату. Я просто спокійно планувала доглядати за нею… Продовжити читання →

21 Червня, 2025 0

Софія поверталася додому, жінка зайшла на подвір’я, як раптом побачила жіночі сліди на свіжому снігу. – Напевно, свекруха приїхала, – подумала Софія. – Привіт, – сказала вона чоловікові та свекрусі, увійшовши на кухню. Софія розігріла вечерю, всі разом повечеряли. Після вечері вимила посуд, увійшла до кімнати та відчула напруженість. Свекруха суворо дивилася на неї, чоловік теж. Першим почав чоловік. – Може пора все розповісти? Я тобі вірив! – вигукнув чоловік. Софія не розуміла, що відбувається

Софія давно звикла керувати серйозним підприємством. Вже протягом п’ятнадцяти років живе за принципом “треба”, “повинна”, “терміново”. Їй сорок вісім, одружена, чоловік Андрій теж працює на підприємстві. Донька одружена живе своєю родиною. Софія живе з чоловіком за містом, часто їх відвідує… Продовжити читання →

21 Червня, 2025 0

Дмитро “підбивав клинці” до сусідки Марини Степанівни не перший рік. Вона була молода ще вдова, п’ятдесят років, а він – розлучений і до пенсії ще далеко. Але на всі компліменти та загравання Дмитра сусідка тільки чемно посміхалася. – Нічого, – думав Дмитро. – Вода камінь точить, а ласкаве слово – жіночу неприступність… – Марино Степанівно, ви сьогодні дуже гарні! – як завжди привітав він її, стоячи біля під’їзду. – І як можна бути завжди такою гарною? Жінка миттю подивилася на нього, і Дмитро раптом побачив… Що очі в неї чомусь мокрі. Чоловік застиг, не розуміючи, що відбувається

Дмитро “підбивав клинці” до сусідки Марини Степанівни не перший рік. І справді, чого їх до неї не підбивати, якщо вона молода ще вдова п’ятдесят років, і йому, розлученому, до пенсії ще не скоро. Але на всі його компліменти та загравання… Продовжити читання →

21 Червня, 2025 0

Автор Романович