– Синочок! Іди, посидь з нами! Що такий непривітний? Куди пішов? Максим зачинив двері на кухню, де гула весела компанія на чолі з матір’ю і пішов до кімнати молодших. Сьогодні знову прийдеться без вечері. Він добре, благо Ніна наполягла, щоб він поїв і з собою йому загорнула цілий пиріг з м’ясом. Сьогодні в кафе було […]
– Хлопчику мій, ти хоч розумієш, яку відповідальність на себе береш? Хоча що це я, розумієш, звісно, ти її давно на собі тягнеш. Але, Максиме, просто так тобі їх не віддадуть, доведеться поборотися
– Синочок! Іди, посидь з нами! Що такий непривітний? Куди пішов? Максим зачинив двері на кухню, де гула весела компанія на чолі з матір’ю і пішов до кімнати молодших. Сьогодні знову прийдеться без вечері. Він добре, благо Ніна наполягла, щоб він поїв і з собою йому загорнула цілий пиріг з м’ясом. Сьогодні в кафе було […]
– Чужим людям означає можна, а рідній сестрі не можна?
– Уявляєш, вона знову прибігла в сльозах, – Галина Петрівна поставила перед сином тарілку з гарячим. – Другий тиждень вже не витримує. Артем невизначено хмикнув, уникаючи розмови. Мати останнім часом тільки й робила, що голосила про нещасну долю Свєтки. Молодша сестра зі своїм Дімою застрягли у двобої з його батьками, і свекруха, звичайно, дістала невістку […]
— Бугай Валентина Василівна? — запитала молода жінка, коли Валентина Василівна відчинила двері. — Так, це я. — Вам поштовий переказ, — сказала жінка, — п’ять тисяч триста, — дістала гаманець і відрахувала купюри. — А це від кого? — запитала Валентина Василівна. Питання збентежило жінку: – Відправника не вказано, – відповіла та, розвернулася і пішла вниз по сходах. – Дивно, – промовила Валентина Василівна, стискаючи в руці купку купюр, найбільша з яких була тисяча гривень. А через тиждень знову подзвонили у двері.
— Мамо, навіщо тобі три кімнати? — вигукнула Лариса. — Ти зі своєї спальні тільки до кухні ходиш. А дві інші стоять зачинені! Там пил уже товщиною з палець! — А ти будь хорошою дочкою, — Валентина Василівна посміхнулася, — допоможи мамі, наведи порядок! — Здрастуйте, припливли! Зараз тут буду ганчіркою махати! — Так якщо […]
Квартира Зінаїди Василівни виявилася просторою, з високими стелями та старовинними меблями. Сама господиня — сухенька, але міцна старенька з напрочуд живими очима — зустріла їх у коридорі. — Артемку! — просяяла вона. — А це хто з тобою? — Бабусю, це Аліна Анатоліївна. Буде приходити до тебе, допомагати
— …звісно, квартира чудова! Трикімнатна в центрі, уявляєш? Відремонтуємо і заживемо по-людськи. Людмила розсміялася, цокаючи підборами по сходах. Аліна ледь встигла сховатися в ніші між поверхами. *** Аліна здригнулася від різкого телефонного дзвінка. Годинник показував шосту ранку. У такий час дзвонять або з роботи, або сталося щось непоправне. Вона машинально поправила нічну сорочку, що з’їхала, […]
Віра прийшла з ринку — з повною торбою фруктів, сиром, випічкою. А в холодильнику — немає місця. Все забито контейнерами Світлани: «Детокс-салати», «ферментовані боби», «омега-закуски» — наче вона готувалася до змагань. — Свєто, це мій холодильник. Мій дім. Чому я, господиня, не можу покласти їжу?
Коли чоловік Віри запропонував тимчасово прихистити його двоюрідну сестру з чоловіком, Віра вагалася. Не тому, що була проти — вона взагалі людина м’яка, розсудлива, з щирим серцем. Просто знала: родина — річ непроста, і жити під одним дахом навіть з найдобрішими родичами — неабияке випробування, що вимагає терпіння та мудрості. — Вони лише на пару […]
— У нашому роді жінки завжди були скромними, а ти випендрюєшся, — голосно заявила бабуся
Ольга поправила комір нового пальта і перевірила час на телефоні. До зустрічі з родиною Андрія залишалося десять хвилин. Вона нервувала більше, ніж перед важливими переговорами на роботі. — Не хвилюйся так, — Андрій взяв її за руку. — Мама й бабуся тебе полюблять. — Сподіваюся, — зітхнула Ольга, дивлячись на вітрину ресторану. Всередині за столиком […]
Вона була готова терпіти все, що завгодно, але тільки не зраду. Через хвилину жінка вже влетіла в свою квартиру, забігла в кімнату… схопила «наїзницю» за волосся. Пронизливо закричала. Ще секунда. Якийсь чоловік схопив Стефанію і спробував відтягнути, але та пручалася і продовжувала кричати. Скільки часу минуло, поки до Стефи дійшло, що відбувається, вона не знала.
— Сьогодні ввечері посидиш у батьків? — запитав чоловік між іншим, ніби нічого не сталося. — Квартиру треба звільнити. Стефа посміхнулася і кивнула. Інша жінка на її місці влаштувала б розбір польотів або хоча б, як мінімум, поцікавилася, навіщо чоловікові квартира на вечір? Але у Стефи з Ігорем була річниця весілля і вона думала, що […]
– Мамо, навіть не думай про це! Нікуди ми собаку прилаштовувати не будемо! І я тобі забороняю на цю тему говорити зі мною чи з Вірою!
Інна Сергіївна похмуро зиркнула на собаку. Ні, вона цілком непогано ставиться до тварин, але завжди була категорично проти того, щоб їх тримати вдома. Ну, гаразд, ще кішечку… Куди не йшло… А це ось що? Коли син познайомив її з дівчиною, вона, зрозуміло, сприйняла її з деякою підозрою. Чому зрозуміло? Ну, зрозуміло! Людина нова, а від […]
Через пів року збентежена Лариса залишилася із заповітом. Папірець був, а от майна не було! Вона довго кричала і вимагала перевірити все, але на жаль…
Сороковини по покійному чоловіку добігали кінця. Народу було багато, Тетяна навіть не чекала стільки, хоч була до цього готова. Колеги та друзі прийшли, деякі без попередження, і їх виявилося більше. Були й зовсім незнайомі. Після поминок усі розійшлися, а Тетяна взялася за прибирання. Сусідка, яка допомагала готувати, теж пішла, їй треба було забирати дітей із […]