Романович

— Вона подарувала будинок твоїй сестрі, а доглядати її маєш ти? — Так. — А чому б твоїй мамі не переїхати до доньки? — Ларисо, ти ж знаєш, що в сестри немає нормальних умов. Селище маленьке, лікарня далеко, нормальних лікарів не знайти. У нас із цим набагато простіше. — Хіба твоя мама хвора? — Ні, але вона ж не молодшає

Автор

— Ти нормальна взагалі? — Антон себе вже не контролював. — Це ж моя мати! Вона в мене одна! А дружин може бути скільки завгодно! — Правда? — крижаним тоном запитала Лариса. — Тоді в чому річ? Збирай речі й іди. Виконуй синівський обов’язок… Вони прожили разом понад тридцять років. Виростили двох дітей. Нещодавно син … Читати далі

А ось я б не відмовилася знайти собі столичного нареченого й залишитися хоч на Новий рік там, — жартувала жінка. — Мені всього-то п’ятдесят сім. — От ти шалена імператриця! — захоплювалася Ірина. — Я на рік молодша, але на особистому житті вже хрест поставила

Автор

Коли Олег «ощасливив» дружину новиною про приїзд своєї матері на новорічні свята, Карина навіть не стала вдавати щастя з цього приводу. — Мишкові ще місяця від народження немає, і в мене сил та часу розважати Валентину Іванівну теж немає, — висловлювала вона. — Ти ж сам чудово знаєш, що малюк неспокійний, режим ще не виробився. … Читати далі

— Я щось не зрозумію суті твоїх претензій, Ольго Федорівно. Тобі подарунок наш не подобається, чи те, що дарувати квартиру доньці ми будемо на весіллі? — Та що ж ти так офіційно, Марієчко? По батькові раптом приплела! До чого тут подобається, не подобається? Гарний подарунок, тут нічого не скажеш. І те, що на весіллі дарувати будете, це ви теж молодці, про що розмова? Тільки мені тут пташка на хвості принесла, що квартирку-то ви на Наталку оформляти зібралися перед весіллям?

Автор

— От даремно ти так, свахо. Діти наші тільки весілля планують, життя своє починають, а ти їх уже розлучила та майно поділила. Недобре це, Маріє, життя сімейне з ділення починати. Якщо робиш такий  подарунок, то роби обом, а то що це виходить? Я нібито як квартиру вам дарую на весілля, при всіх, прилюдно, але оформлюю її … Читати далі

— Курку вари без шкіри! Бульйон не має бути жирним! Скільки разів тобі казати?! Софія вже тихо ненавиділа свекруху, її повчання, зауваження, причіпки. Часто згадувала, якою та була раніше й якою стала. Коли вкотре Ніна Петрівна взялася вчити Соню варити гречану кашу, Софія не витримала: — Як же ви мене дістали! — вирвалося в неї, — залиште мене у спокої

Автор

— Соню, я сьогодні випадково з мамою зустрівся, — почав здалеку Максим, — вона питала, чи можна їй прийти на день народження Ксюші. — Не можна, — не повертаючи голови, кинула у відповідь Софія. — Слухай, — дуже м’яко запитав Максим, — може, час її пробачити? Уже два роки минуло. — Уже? — спалахнула дружина, … Читати далі

Олена прасувала одяг, коли в двері подзвонили. На порозі стояв свекор. – Здрастуйте, Леонід Вікторович! – усміхнулася вона. – А я ось вирішив зайти, глянути як ти тут, – пояснив свекор. – Проходьте. Зараз чайник поставлю, – запросила Олена. Жінка була дещо здивована. Необхідності у візиті свекра ніякої не було, то навіщо він тут? – Не метушись, Олено, присядь. Я прийшов тобі дещо розповісти. Краше щоб ти почула це від мене, – раптом сказав Леонід Вікторович. Олена насторожено дивилася на свекра, нічого не розуміючи

Автор

Місто заливало холодним осіннім дощем. Саме шум дощу по сусідньому даху і висмикнув Олену зі сну. Надворі темно, хоча на годиннику майже сім. Вона дивилася у вікно, лежачи на ліжку. Через велику зливу не було видно вулиці, тільки темні розмиті постаті будинків та дерев. Як відправляти дитину до школи за такої погоди? Може не будити? … Читати далі

Пів дня проводила на процедурах, решту пів дня борщі варила, котлети смажила, на вихідних з онукою гуляти ходила. І день у день вираз обличчя зятя ставав усе кислішим і похмурішим, та й Лера стала якось «не так» із матір’ю спілкуватися

Автор

— Дочка ридає, губи надуває, а мені просто остогидла така чорна невдячність. Чому я маю бути в ролі прохачки постійно? Чоловіка свого нехай тепер звинувачує. Галина Йосипівна виливає душу подрузі. Привід — сімейні негаразди. Спочатку вона ображалася на доньку та зятя, тепер на неї ображені вони, пакують речі, звинувачують у тому, що жінка виставляє «на … Читати далі

Ольга закривала лечо, коли з роботи повернувся чоловік. – Я вдома, – гукнув Сергій, зайшов на кухню і застиг. – А це що таке? – Як що? Ось лечо, готую. Ти ж сам просив, – усміхнулася Оля. – Я питаю що це? – Сергій обвів рукою кухню. – Ти про що коханий? Можеш пояснити, – здивувалась жінка. – Не прикидайся. Ти все прекрасно зрозуміла, що я маю на увазі, – вже обурено сказав він. Ольга здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

– Оля, ти повернулася? Я так радий тебе бачити! – з надією в голосі сказав Сергій, коли його співмешканка прийшла додому. – Ні, я прийшла забрати речі, що залишилися! Я тобі вже сказала, що між нами все скінчено! – Але як же так? Адже я люблю тебе! Я не хочу розлучатися. Ти мені потрібна. Я … Читати далі

– Васильку, завтра раненько, йди на нашу ділянку! – сказала ввечері мати до Василя. – Настав час траву косити. Корівці нашій взимку корм треба. Брата свого теж поклич. – Та нащо Івана турбувати?! – відповів Василь. – У нього теж сінокіс, а мені не важко. Сам впораюся! Василь викосив майже всю траву. Тільки кут лишився недокошений. Жарко… Вирішив він води попити, як раптом почув ззаду якийсь голос! Василь озирнувся і ахнув

Автор

Як відомо нерішучий чоловік довго залишається самотнім, а можливо, і назавжди. І якщо не знайдеться спритна жінка, не підштовхне його, то все – сам не наважиться. Таким нерішучим щодо дівчат і жінок був Василь. З дитинства він такий, скромний і боязкий, а брат його Іван навпаки, спритний веселун. Душа компанії, скрізь себе почуває впевнено, постійно … Читати далі

Ганна приїхала до доньки, натиснула на дзвінок. – Мамо, ну навіщо ти нам стільки привезла? – здивувалася Оксана, побачивши на порозі маму з двома важкими пакетами у руках. – Та ось, вирішила гостинців привезти, – відповіла Ганна. Жінки зайшли на кухню. – Ти сідай, а я зараз Світланку покличу, – сказала Оксана і пішла в кімнату доньки. Ганна Юріївна вирішила зайти у ванну, помити руки. Вийшла в коридор і почула розмову доньки з внучкою, говорили явно про неї. Ганна прислухалася і застигла на місці

Автор

Ганна Юріївна сіла на лавку. Важкі сумки стояли поруч. Доньці привезла гостинців зі свого городу. А як же по іншому? Що вони тут у місті їдять? Дочка не готує, купує заморожене або напівфабрикати. Вона зітхнула. Гаряче. Півдня у дорозі, сумки втомили руки. Ніхто її не зустрів, та вона й не чекала. Напередодні зателефонувала Оксані, сказала, … Читати далі

Уже інший? Галина хоч би подумала, що люди скажуть, – перешіптувалися сусіди, які побачили у вдови на дворі чоловіка. У селі, де всі одне одного знають: хто кому кум, хто коли копав картоплю, а хто скільки разів розлучався щось приховати неможливо. Саме тому, коли вдова Галина через два роки після того, як не стало чоловіка привела в дім нового чоловіка, всі мовчки шепотіли: «От і не вдержалась». Але вголос ніхто нічого не сказав – бо Галина була жінка працьовита, порядна, та ще й сама двох дітей ростила

Автор

– Уже інший? Галина хоч би подумала, що люди скажуть, – перешіптувалися сусіди, які побачили у вдови на дворі чоловіка. У селі, де всі одне одного знають: хто кому кум, хто коли копав картоплю, а хто скільки разів розлучався щось приховати неможливо. Саме тому, коли вдова Галина привела в дім нового чоловіка, всі мовчки шепотіли: … Читати далі