27 Травня, 2026

Автор: Романович

Люба, а скажи мені чесно – давно ви з Борисом цю схему обмірковуєте? – Яку схему? – Люба зробила невинні очі, – Ми ж просто дбаємо! – Дбаєте… А Костик у курсі ваших планів? – Звісно! Костя, йди сюди! – крикнула Люба. – Поговори з тіткою Танею! Хлопець знехотя приплив на кухню, жуючи щось.
Uncategorized

Люба, а скажи мені чесно – давно ви з Борисом цю схему обмірковуєте? – Яку схему? – Люба зробила невинні очі, – Ми ж просто дбаємо! – Дбаєте… А Костик у курсі ваших планів? – Звісно! Костя, йди сюди! – крикнула Люба. – Поговори з тіткою Танею! Хлопець знехотя приплив на кухню, жуючи щось.

– Тьотю Таню, а документи-то коли підпишеш? – Борис розвалився на дивані, ніби у власній квартирі. – Ми ж усе для тебе придумали, щоб простіше було. Тетяна Іванівна повільно поставила склянку з чаєм на блюдце. Дзвінок її племінничка застав зненацька – зазвичай він з’являвся тільки на Новий рік, та й то з порожніми руками. – […]

Read More
На весілля мама з татом нам подарувала машину, звичайно, що вона була оформлена на мене, але тато віддав ключі чоловікові, бо я водити не вміла.
Uncategorized

На весілля мама з татом нам подарувала машину, звичайно, що вона була оформлена на мене, але тато віддав ключі чоловікові, бо я водити не вміла.

Добрі люди в деякій мірі просто наївні, як казала моя бабуся: «Біди не знають». Я ж росла в достатку: тато і мама за кордоном, купили по квартирі нам з сестрою, збудували собі гарну хату, ще мені бабуся заповіла свою хату в приміській зоні. Батьки забезпечили нам з сестрою і освіту, і роботу, давали нам грошей […]

Read More
«Аби лиш будинок був цілий, решта — діло наживне», — думала вона. Віра Степанівна штовхнула хвіртку, заплющила очі й увійшла. Вона боязко розплющила очі й завмерла на місці. Її газон, який вона висаджувала власноруч, був весь витоптаний. Тут і там валялися папери, сміття, обгортки від цукерок. Десь трава була вирвана з землі з коренем
Uncategorized

«Аби лиш будинок був цілий, решта — діло наживне», — думала вона. Віра Степанівна штовхнула хвіртку, заплющила очі й увійшла. Вона боязко розплющила очі й завмерла на місці. Її газон, який вона висаджувала власноруч, був весь витоптаний. Тут і там валялися папери, сміття, обгортки від цукерок. Десь трава була вирвана з землі з коренем

— Матусенько, а можна Аліна з Оксанкою в тебе на дачі влітку поживуть? Ти ж цього року не збиралася туди їхати. Віра Степанівна кивнула. — Звісно, можна. Я цього року після операції, все одно нічого там робити не буду… Але тоді Алінці доведеться зібрати вишні та черешні. Ну і за ділянкою стежити, щоб я туди […]

Read More
— Розумієш, Настя, турбота — це не кара. Це порятунок. Для когось іншого. А може — і для тебе самої
Uncategorized

— Розумієш, Настя, турбота — це не кара. Це порятунок. Для когось іншого. А може — і для тебе самої

Люба везла бабусиного собаку до притулку. Але не довезла… На старому пледі, згорнувшись клубочком, тихо сопів Боня — бабусин старенький пес. Шерсть з сивиною, сумний погляд і вічна звичка плутатися під ногами. Такий же старий і «залишився не при ділі», як і весь цей безрадісний обов’язок — комусь служити, про чиїсь потреби пам’ятати. — От […]

Read More
– Любі мої, у нас є невелике прохання. За шашлик та їжу – з вас тисяча! Все чесно, ми порахували! – Видали друзі, проводжаючи нас до машини
Uncategorized

– Любі мої, у нас є невелике прохання. За шашлик та їжу – з вас тисяча! Все чесно, ми порахували! – Видали друзі, проводжаючи нас до машини

Ми з Сергієм давно мріяли про власну дачу. Місто стомлювало, хотілося мати свій куточок, щоб влітку можна було виїхати на природу, вирощувати огірки, збирати ягоди, та просто відпочивати від міської метушні. Ми розглянули чимало варіантів, але, або дах протікав, або територія була заросла, або сусіди галасливі, або зручності були на подвір’ї. Все неправильно, все не […]

Read More
– Думав, що я погоджуся платити за будинок твоєї матері? Даремно сподівався! – Видала дружина ошелешеному чоловіку
Uncategorized

– Думав, що я погоджуся платити за будинок твоєї матері? Даремно сподівався! – Видала дружина ошелешеному чоловіку

Марія втомлено опустилася на кухонний стілець. Кава давно охолола, але вона навіть не доторкнулася до кухля – знову розмірковувала про вчорашню розмову зі свекрухою. – Ти не уявляєш, як мені набридли ці натяки! – зітхнула Марія, дивлячись на чоловіка. – Твоя мати при кожній зустрічі починає розмову про квартирне питання. Сергій тільки махнув рукою і […]

Read More
– Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я вам повірила на слово
Uncategorized

– Ви приходите до мене одна, заявляєте, що ваша дочка – це дочка мого чоловіка, і хочете, щоб я вам повірила на слово

Після того як чоловік Тетяни пішов засвіти, минуло лише два місяці, коли на її порозі з’явилася красива жінка років п’ятдесяти. – Добрий день, – усміхаючись, привіталася гостя. – Ви вдова знаменитого професора Сушко? – Так, – кивнула Тетяна. – Я його вдова. А ви хто? – Я?.. – Гостя загадково посміхнулася. – Я Анна. Ганнуся, […]

Read More
– Хочеш пів квартири відхопити? Не вийде! Ти й так жирно живеш! – Ліда явно стримувала себе, щоб не накинутися на сестру. – Я в суді доведу, що ти не гідна спадщини!
Uncategorized

– Хочеш пів квартири відхопити? Не вийде! Ти й так жирно живеш! – Ліда явно стримувала себе, щоб не накинутися на сестру. – Я в суді доведу, що ти не гідна спадщини!

Коли в сім’ю приходить лихо, в людях прокидається те, чого від них не чекаєш, але підозрюєш. Не стало мами, яка була сполучною ланкою між сестрами. Більше нічого спільного між ними не лишилося. Батьки у дівчаток були різні. Олександра була старшою. Її тата свого часу трагічно не стало на будівництві. Стався непередбачуваний випадок і постраждали кілька […]

Read More
Ми почали дізнаватися у сусідів, чий кіт, звідки він, чому приходить до нас і куди зникає? Але ніхто не знав
Uncategorized

Ми почали дізнаватися у сусідів, чий кіт, звідки він, чому приходить до нас і куди зникає? Але ніхто не знав

Вже в досить зрілому віці ми з дружиною вирішили придбати будиночок з невеликою ділянкою, практично біля міста, щоб так би мовити, знаходитися в межах інфраструктури і одночасно на природі. Народилися та виросли ми у великому мегаполісі, жили лише у квартирах, навчання, робота, шлюб, народження дітей, невеликий бізнес – ось так роки й пролетіли. Прокинулися, коли […]

Read More
— Ой, а що за симпатичний юнак? Людо, це що, твій синок? Ну треба ж, який гарненький… І розумний, погляд такий серйозний… Знаєш, Людо, у мене до тебе буде серйозна розмова. Зайди до мене в кабінет за нагоди
Uncategorized

— Ой, а що за симпатичний юнак? Людо, це що, твій синок? Ну треба ж, який гарненький… І розумний, погляд такий серйозний… Знаєш, Людо, у мене до тебе буде серйозна розмова. Зайди до мене в кабінет за нагоди

— Мамо, тату, я сьогодні не один! – Павло прийшов із роботи трохи пізніше, ніж зазвичай, і тепер м’явся в коридорі, не проходячи вглиб квартири. — Синку, ти з Вадиком? Проходьте, хлопчики, у мене вже вечеря на столі! Ми на вас зачекалися! – крикнула Людмила Петрівна, Павла мама, з кухні. — Давайте-давайте, проходьте, що стоїте? […]

Read More