28 Травня, 2026

Автор: Романович

Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна ніжно подивилася на свого батька, який на хрестини онуку купив коляску за 20 тисяч гривень. Тато для Аліни був усім її світом, бо виховав її сам. Коли внук у нього народився, він не чувся від щастя, поїхав в магазин, вибрав найдорожчу коляску, і поїхав з подарунком до дітей. – Аліно, що будемо робити? Мама теж коляску купила, але ще дорожчу, ніж твій батько. Богдан покликав дружину на кухню, поки бабуся з дідусем гралися з онуком, щоб порадитися, що робити. Дві коляски їм точно не треба
Uncategorized

Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна ніжно подивилася на свого батька, який на хрестини онуку купив коляску за 20 тисяч гривень. Тато для Аліни був усім її світом, бо виховав її сам. Коли внук у нього народився, він не чувся від щастя, поїхав в магазин, вибрав найдорожчу коляску, і поїхав з подарунком до дітей. – Аліно, що будемо робити? Мама теж коляску купила, але ще дорожчу, ніж твій батько. Богдан покликав дружину на кухню, поки бабуся з дідусем гралися з онуком, щоб порадитися, що робити. Дві коляски їм точно не треба

– Тату, не треба було аж так витрачатися. Ну навіщо? Ти ж знаєш, що у нас все є, – Аліна ніжно подивилася на свого батька, який на хрестини онуку купив коляску за 20 тисяч гривень. Тато для Аліни був усім її світом, бо виховав її сам. Дружини рано не стало, а іншу жінку приводити в […]

Read More
— Мамо, батько знову гуляв до ранку. Не треба пускати його додому! Давай замкнемо двері, нехай на вулиці спить… Я його боюся! Ігор дивиться на це й виросте таким же! — плакала Інна. Батько влаштував скандал посеред ночі, вона бачила, як мати отримала від нього пару «комплементів» по шиї
Uncategorized

— Мамо, батько знову гуляв до ранку. Не треба пускати його додому! Давай замкнемо двері, нехай на вулиці спить… Я його боюся! Ігор дивиться на це й виросте таким же! — плакала Інна. Батько влаштував скандал посеред ночі, вона бачила, як мати отримала від нього пару «комплементів» по шиї

— Тамаро, а я твого Васька бачила вчора в Ніни, — голос сусідки застав зненацька. Тамара саме займалася касою. — І тобі привіт, Ніно. Йди на іншу касу, моя закрита. — Та я вже все пробила. Я так, поговорити… — Нема про що тут говорити. Ти знаєш, що мій чоловік — сантехнік. Його викличуть — […]

Read More
— Твою маму відправимо в будинок для літніх людей, мою заберемо до себе, — оголосив чоловік. І дружина, і теща приголомшено переглянулися
Uncategorized

— Твою маму відправимо в будинок для літніх людей, мою заберемо до себе, — оголосив чоловік. І дружина, і теща приголомшено переглянулися

Телефон здригнувся. Зінаїда Олексіївна здригнулася разом із ним. Ледве дотяглася до краю столу, взяла трубку, приклала до вуха. Одразу накрило голосом зятя: — Зінаїдо Олексіївно, як ви там? Договір готовий? — наче знав, що вона саме сиділа над документами про продаж квартири, своєї квартири. — Ви тільки не хвилюйтесь. Все зробимо, як треба. Зінаїда Олексіївна […]

Read More
Олена – зовсім інша, не та “сіра миша”, якою він її вважав. Вона розкрилася, як та квітка, що він сам же описував, але тільки не з ним, а з кимось іншим
Uncategorized

Олена – зовсім інша, не та “сіра миша”, якою він її вважав. Вона розкрилася, як та квітка, що він сам же описував, але тільки не з ним, а з кимось іншим

Олег зачинив дверцята холодильника з такою силою, що вміст полиць усередині затремтів. Один із магнітів, що прикрашали його поверхню, з глухим стуком упав на підлогу. Олена стояла навпроти, бліда, з міцно стиснутими кулаками. – Ну що, полегшало? – видихнула вона, різко піднявши підборіддя. – Ти мене просто дістала, – голос Олега зірвався, хоча він щосили […]

Read More
-Тільки дочко, до лікарні я не поїду. Піду я вже, мене внук чекає, я йому грошей маю принести, а то вижене нас зовсім на вулицю, та й на кого я котика свого залишу?
Uncategorized

-Тільки дочко, до лікарні я не поїду. Піду я вже, мене внук чекає, я йому грошей маю принести, а то вижене нас зовсім на вулицю, та й на кого я котика свого залишу?

Міла спала дуже міцно, коли у двері хтось почав дзвонити. -Господи. Кого принесло так рано? – буркнула дівчина і перекинулася на інший бік. Але дзвін не припинявся. -Та що вам потрібно від мене, – вже досить роздратовано сказала Міла і підвелась. Накинувши халат, вона підійшла до дверей і подивилася в вічко. За дверима стояла пом’ята […]

Read More
То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он який будинок має, триповерховий, ні в кого такого навіть близько в окрузі нема. А їй все мало». Та на пересуди Ольга не зважала, вона була з тих людей, що пильнують лише себе і своє життя. Вона для себе вирішила, що треба хоч спробувати
Uncategorized

То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он який будинок має, триповерховий, ні в кого такого навіть близько в окрузі нема. А їй все мало». Та на пересуди Ольга не зважала, вона була з тих людей, що пильнують лише себе і своє життя. Вона для себе вирішила, що треба хоч спробувати

– То просто є такі люди, яким все мало, – судили Ольгу в селі, коли почули, що вона на заробітки подалася. Ольга і справді поїхала в Італію однією із перших. «І що їй ще треба», – судили її односельці. «Он який будинок має, триповерховий, ні в кого такого навіть близько в окрузі нема. А їй […]

Read More
– Катруся! Це ж доля! – зовиця широко посміхнулася. – У тебе квартира пустує! Віддай ключі мені
Uncategorized

– Катруся! Це ж доля! – зовиця широко посміхнулася. – У тебе квартира пустує! Віддай ключі мені

А ти уявляєш, у Наді що сталося? – Ярослав перегорнув сторінку газети і продовжив, не дивлячись на дружину. – Учора матері дзвонила, ридала в трубку. Чоловік подав на розлучення. Катерина відірвалася від ноутбука і відставила порожню чашку. – Нарешті Віктор наважився! Скільки можна було терпіти? – вона хмикнула і встала, розминаючи затерплі плечі. – Катю, […]

Read More
І справді, коли на початку травня Надя привезла Мишка, баба Дарина, глянувши на чистого, повненького кота з блискучою шерстю, з недовірою спитала: — Та чи він це? Наче інший… — Казала ж — не впізнаєте. Розгодувала. Це тут він був на службі, а там, у місті — паном жив, на дивані ніжився та спав
Uncategorized

І справді, коли на початку травня Надя привезла Мишка, баба Дарина, глянувши на чистого, повненького кота з блискучою шерстю, з недовірою спитала: — Та чи він це? Наче інший… — Казала ж — не впізнаєте. Розгодувала. Це тут він був на службі, а там, у місті — паном жив, на дивані ніжився та спав

Надя вже була на пенсії два роки. Остання зима видалася з відлигами, вітрами, сіра й дуже незатишна. Напевне, тому жінка сильніше звичайного скучила за весною, сонечком, зеленою травою й теплом. Донька з чоловіком та сином жили за кордоном і не обіцяли цього літа приїхати до Надії — свої плани. — Як же не хочеться знову […]

Read More
Було у бабусі дві онуки…
Uncategorized

Було у бабусі дві онуки…

– Ну, що? Обидві вступили? Молодці! Ти, Віка, куди вступила? – На бухгалтерський облік, – відповіла онука. – А ти, Ніно? – На юридичний. – Адвокатом хочеш бути? – продовжувала питати бабуся. – Ні, слідчим, – відповіла Ніна. – Зрозуміло, надивилися серіалів про жінок – слідчих. Ну, гаразд, значить, колегами будемо. Це зараз Зоя Іванівна […]

Read More
– Впізнаєш. Він один такий. Два роки вже біля вікна на другому поверсі стоїть, усе мати свою загиблу чекає. Він каже прийде за мною у своїй червоній сукні…
Uncategorized

– Впізнаєш. Він один такий. Два роки вже біля вікна на другому поверсі стоїть, усе мати свою загиблу чекає. Він каже прийде за мною у своїй червоній сукні…

Він мовчав цілих пів року, поки одного разу не прокинувся серед ночі з криком : «Мама!» Так, уві сні до нього повернулася пам’ять і знову спалахнуло в очах червоне полум’я. На той час Вітя вже жив у дитячому притулку і ніяк не міг зрозуміти, чому його віддали сюди. У нього з’явилася звичка: він став приходити […]

Read More