28 Травня, 2026

Автор: Романович

– Вибачте, але ні, іншим разом, мене Марина чекає, – Мирослав вкотре відмовився йти в кафе. – Дружина його кличе. А з друзями піти кудись посидіти? – друзі не розуміли, чому Мирослав так поспішає додому. Але одного разу Тарас потрапив в дім Мирослава, і зрозумів, чому все саме так відбувається
Uncategorized

– Вибачте, але ні, іншим разом, мене Марина чекає, – Мирослав вкотре відмовився йти в кафе. – Дружина його кличе. А з друзями піти кудись посидіти? – друзі не розуміли, чому Мирослав так поспішає додому. Але одного разу Тарас потрапив в дім Мирослава, і зрозумів, чому все саме так відбувається

– Мирославе, ти коли будеш вдома? Вечеря вже готується, так що поспіши, – сказала дружина, але слухавка фонила, тому розмову Мирослава з Мариною почули і його друзі, які разом з ним йшли з роботи і вмовляли його хоч раз з ними посидіти в кафе. – Хлопці, я не можу. Ви ж чули, що Марина мене […]

Read More
– Коли тебе викликають до директора ти відпрошуєшся з роботи, і ввечері теж не йдеш, а лежиш і відпочиваєш, і на наступний день у тебе настрій хороший. – Так ти це робиш, щоб я відпочила?? — ошелешено вигукнула жінка.
Uncategorized

– Коли тебе викликають до директора ти відпрошуєшся з роботи, і ввечері теж не йдеш, а лежиш і відпочиваєш, і на наступний день у тебе настрій хороший. – Так ти це робиш, щоб я відпочила?? — ошелешено вигукнула жінка.

Аліна втомлена йшла по тротуару до школи. Її знову викликали до директора: втретє за цю чверть. Довелося попросити напарницю підмінити її увечері на складі. Вони часто виручали одна одну, оскільки для обох упаковка товару в інтернет-магазині просто підробіток. Гроші платили невеликі, але за кожен відпрацьований тиждень без затримок, та й робота в принципі нескладна. Нескладна […]

Read More
– Нахабна все-таки дочка! Як можна так з матір’ю чинити? – Розгублено думала вона. – І за що мені все це? – журилася недолуга…
Uncategorized

– Нахабна все-таки дочка! Як можна так з матір’ю чинити? – Розгублено думала вона. – І за що мені все це? – журилася недолуга…

– Ти хочеш просто так взяти мої гладіолуси? – Галина різко обернулася, тримаючи у руці секатор. – Для школи? Я правильно зрозуміла? Марина навіть розгубилася. Спека стояла важка, піт лився струмком. Вона акуратно тягла садовий шланг, щоб той не передавив стебла. На Марині були запрані шорти та футболка, вкрита плямами. Останні півтори години донька поливала […]

Read More
Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в своїй хатині на краю села. Перший раз вона вийшла заміж за Івана, він був родом з сусіднього села, а до них на вихідні приїжджав, бо приятелював з кількома хлопцями, серед яких був і брат Стефанії. Сподобалася йому дівчина, от він і став приділяти їй знаки уваги, а згодом і заміж покликав. Та недовго їм разом судилося бути
Uncategorized

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в своїй хатині на краю села. Перший раз вона вийшла заміж за Івана, він був родом з сусіднього села, а до них на вихідні приїжджав, бо приятелював з кількома хлопцями, серед яких був і брат Стефанії. Сподобалася йому дівчина, от він і став приділяти їй знаки уваги, а згодом і заміж покликав. Та недовго їм разом судилося бути

Так склалося, що у Стефанії було два шлюби, доля така, проте на старість жінка залишилася самотньою, останніх кілька років доживала в своїй хатині на краю села. Перший раз вона вийшла заміж за Івана, він був родом з сусіднього села, а до них на вихідні приїжджав, бо приятелював з кількома хлопцями, серед яких був і брат Стефанії. […]

Read More
– Мамо, можна я до вас приїду на свята? – Це, я думаю, не дуже доречно. – Я буду тихою, як мишка. – Але у Дані чуткий слух… І він не дуже любить, коли ти приїжджаєш до нас. Дочко, тобі в гуртожитку буде краще…
Uncategorized

– Мамо, можна я до вас приїду на свята? – Це, я думаю, не дуже доречно. – Я буду тихою, як мишка. – Але у Дані чуткий слух… І він не дуже любить, коли ти приїжджаєш до нас. Дочко, тобі в гуртожитку буде краще…

– Мамо, можна я до вас приїду на свята? – Це, я думаю, не дуже доречно. – Я буду тихою, як мишка. – Але у Дані чуткий слух… І він не дуже любить, коли ти приїжджаєш до нас. Дочко, тобі в гуртожитку буде краще. – Мабуть, мамо… Нічого нового. Ганна із заздрістю слухала радісні вигуки […]

Read More
– Ірино, це моя сестра та мої племінники. Вибач, але я не можу їм відмовити, – м’яко почав говорити чоловік. – Та вони лише на тиждень приїжджають
Uncategorized

– Ірино, це моя сестра та мої племінники. Вибач, але я не можу їм відмовити, – м’яко почав говорити чоловік. – Та вони лише на тиждень приїжджають

– Ірино, це моя сестра та мої племінники. Вибач, але я не можу їм відмовити, – м’яко почав говорити чоловік. – Та вони лише на тиждень приїжджають. Іра відвернулася: аби не розплакатися… Аби не розплакатися… Слова чоловіка долітали до неї наче через туман. – Ну, кохана… Тиждень ми переживемо! Все буде добре. Люблю тебе! – […]

Read More
– Ну, мені ж краще стало, набагато краще. А я, по ідеї, повинна була… ну, ви розумієте. Дарина сказала, ви чаклун
Uncategorized

– Ну, мені ж краще стало, набагато краще. А я, по ідеї, повинна була… ну, ви розумієте. Дарина сказала, ви чаклун

– Ларисо, ну ще трохи, давай, – Гліб підбадьорював дружину, яка ледь волочила ноги. Кожен її крок здавався останнім зусиллям перед повною знемогою. Хвороба висмоктувала її сили, немов невидимий вампір, поглинаючи залишки енергії. Гліб періодично поглядав на неї з винуватим виглядом, але його очі видавали зовсім інше: холодний розрахунок і тверду рішучість. – Я більше […]

Read More
– До нас? Сюди? А мені вони навіщо, Олеже? Це чужі діти, не мої! Що я робитиму з ними? – Аліна була у нестямі від гніву. – Нехай живуть у твоєї матері, чи в дитбудинку! Я їм не нянька! У дитбудинках, до речі, не так і погано, зараз – держава добре їх фінансує…
Uncategorized

– До нас? Сюди? А мені вони навіщо, Олеже? Це чужі діти, не мої! Що я робитиму з ними? – Аліна була у нестямі від гніву. – Нехай живуть у твоєї матері, чи в дитбудинку! Я їм не нянька! У дитбудинках, до речі, не так і погано, зараз – держава добре їх фінансує…

Аліна з розчуленням розглядала дитячі речі, які купила для свого сина. Він мав з’явитися на світ за три місяці. Це була перша її дитина. У чоловіка Олега вже було двоє синів близнюків від першої дружини Віри. Студентський шлюб довго не протримався. Він пішов від дружини, коли дітям було по три роки. Платив аліменти, і періодично […]

Read More
– Знаєш, – сказав Андрій, обіймаючи дружину, – я зрозумів одну просту річ. Неважливо, скільки ти заробляєш. Важливо, хто ти є насправді
Uncategorized

– Знаєш, – сказав Андрій, обіймаючи дружину, – я зрозумів одну просту річ. Неважливо, скільки ти заробляєш. Важливо, хто ти є насправді

– Оленка! Ти вдома? Ти навіть не уявляєш, що сьогодні сталося! – пролунав гучний голос Андрія з передпокою.- Мені зарплату підняли втричі, тепер будеш моєю прислугою – заявив чоловік Олена витерла руки кухонним рушником і виглянула з кухні. Чоловік стояв посеред коридору, розмахуючи якимось папером, його очі гарячково блищали. – Господи, ти чого шалений такий? […]

Read More
Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш людяним і порядним, ніж його сестру, за 15 років спільного життя з чоловіком я таки щось встигла побачити. Нещодавно не стало мого чоловіка. Приїхали його діти від першого шлюбу, і відразу взялися розпоряджатися спадщиною. В принципі, спадок не малий: будинок, город, гараж, машина. Я не особливо не претендувала ні на що, але якщо чесно, то і не думала, що мене так швидко почнуть з хати виганяти
Uncategorized

Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш людяним і порядним, ніж його сестру, за 15 років спільного життя з чоловіком я таки щось встигла побачити. Нещодавно не стало мого чоловіка. Приїхали його діти від першого шлюбу, і відразу взялися розпоряджатися спадщиною. В принципі, спадок не малий: будинок, город, гараж, машина. Я не особливо не претендувала ні на що, але якщо чесно, то і не думала, що мене так швидко почнуть з хати виганяти

– Вона не може тут жити, вона нам ніхто, – чую як дочка мого чоловіка голосно пояснює своєму брату, що мене треба виселяти з будинку, в якому я прожила останніх 15 років. – Зачекай, Марино. Не все так просто. Куди зараз тітка Тамара піде? – каже Юрій, син мого чоловіка, якого я завжди вважала більш […]

Read More