Романович

Оксана повернулася до рідного села у свій будинок. Добре, що ще не продала, адже майже повелася на вмовляння сина. Вже і покупця знайшли, але він виявився дуже примхливим. То гаража немає, то газу, ціна не влаштовує. А ціну син знижувати не хотів. Йому грошей треба багато. Точніше не йому, а його дружині Любі. Люба раптом … Читати далі

“Але тільки люди стали черстві. Усі, хто нам заздрив, зраділи нашим проблемам. Усім покупцям кажуть, щоб торгувалися. Бачите, у нас безвихідне становище – так і так підемо на поступки Чоловік у старенькій куртці та величезних чоботах з цікавістю зазирав у салон авто, де сиділи Наталка з Євгеном. -Ви по машину? – запитав він. -Так, – … Читати далі

– Надюша, я вдома, зустрічай! – Л-Льоня?! А ти що так рано? Ти ж мусив тільки через три дні повернутися… Жінка, років тридцяти, вийшла в коридор, поспіхом загортаючись у шовковий халатик і розгублено дивлячись на чоловіка, що стояв на порозі. – Сюрприз хотів зробити, Надю. Бачу вийшов! Чи ти не рада? – Високий, широкоплечий чоловік … Читати далі

 “-Марія Іванівно, ваш будинок продано ще рік тому, – раптом заявив зять Марія Іванівна сиділа біля вікна та загадково посміхалася. Вона щойно поговорила з дочкою телефоном і тепер не могла стримати сліз – сліз щастя. Дочка повідомила, що через тиждень забере її до себе назовсім, тепер жінка житиме в місті, допомагатиме з онукою, яку до … Читати далі

– Та скільки можна! – Третя година дня! Майте совість! За стіною знову стогнали. Жіночий голос то тихий, то голосний. Потім чоловічий – низький, розмірений. І знову жіночий – уже інший, вищий. Надя сиділа вдома другий тиждень. Лікарняний через оперативне втручання на коліні. Нога боліла, ходити важко, працювати не можна. І ось тепер ще й … Читати далі

“— Тобто ти летиш з нею у відпустку, яку ми планували? За наші гроші? — Наші гроші нікуди не зникли, просто я лечу з Оленою замість тебе.Анна поклала останню блузку в гарну нову валізу й задоволено усміхнулась. Довгоочікувана поїздка до Туреччини була зовсім близько — залишився лише тиждень. Вона вже уявляла собі тепле море, золотистий … Читати далі

 “-Дівчинку я тобі не залишу. Тобі вона не потрібна, а твоїй бабі тим паче. Не буде їй життя. Ми тепер будемо у великому місті жити, не об’їсть вона нас Олена поралася по господарству. -Дочко, ти поросятам їсти дала? – почувся голос батька. -Дала… -А курям просо насипала? -Насипала… -Іди тоді, корові сіно поклади, – говорив … Читати далі

– Я на тридцять років закінчення інституту не піду, у мене потім депресія буде. Нехай ідуть ті, хто щороку ходили, їм не помітно, як вони змінилися, – на дзвінок єдиної подруги прокричала в телефон Надія.– А ти як зараз виглядаєш, що так боїшся? – здивувалася Маргарита. – Ми ж ніби з тобою років п’ять тому … Читати далі

– Ти хоч розумієш, що наробила, Ірко? – Голос Сергія тремтів від люті, він стояв посеред кухні, стискаючи в руках зім’ятий аркуш паперу. – А що я мала робити, Сергію? Чекати, доки ти нас усіх у боргову яму заженеш? – Ірина випросталася, її очі сяяли викликом, але куточки губ тремтіли. – Я тобі покажу, як … Читати далі

— А я в декреті сиджу, з дитиною, з вашим онуком. Я на всю ораву готувати не наймалася. І прибирати за всіма теж – справа не моя, – відповіла Галині Сергіївні невістка. — Ну це треба! Не наймалася вона! І кого вона оравою називає? Вас з чоловіком чи що? – обурюється сестра Галини Сергіївни, – … Читати далі