Романович 
А знаєте, що він мені подарував? Мишу! Звичайну мишу! — Це… що таке? — ледве вимовила я. — Як що? — здивувався він. — Миша! — Бачу, що миша! Навіщо приніс? — Це подарунок! — сяяв він. — Африканська, до речі. Рідкісний вид! — Ах, ну це змінює справу… — пробурмотіла я. — А чому … Читати далі
Олексій говорив буденно, наче озвучував прогноз погоди Марина не одразу усвідомила сенс сказаного. Олексій сидів за столом із самовдоволеним виглядом. Перед ним лежала пачка документів. Він нахилився вперед, уважно стежачи за її реакцією. — Ти жартуєш? — Її голос здригнувся, але вона одразу взяла себе в руки. — Ти справді думаєш, що можеш забрати те, … Читати далі
– Ви точно не могли помилитися? – Оксана міцно стиснула телефон, намагаючись, щоб голос звучав спокійно. – Оксано Миколаївно, результати позитивні. Вітаю, ви вагітні, приблизно шість тижнів. Вона подякувала лікарю й завершила дзвінок. Світ навколо завмер. Шість тижнів. Рівно стільки часу минуло з того вечора, коли вона повернулася додому раніше й побачила в передпокої чужу … Читати далі
— Старайся тримати дім у порядку! Скільки можна тебе вчити? — з обуренням у голосі вже не вперше промовила Ольга Павлівна. Свекруха часто приходила до Ані додому. Господиня посміхалася матері чоловіка, не хотіла з нею сваритися, але інколи жінка поводилася нахабно й повчала Аню так, ніби та недбала школярка, яка знов отримала двійку. — Так-так, … Читати далі
Олексій зупинив автівку. Скільки разів збирався, планував приїхати, але так і не знаходив часу. За життя матері його не було поруч, після її смерті — теж. Спогади про це викликали в ньому огиду до самого себе. Адже потрібно було зовсім небагато — лише струсити його, щоб він зрозумів: світ, який він побудував навколо себе, був … Читати далі
— Галино Михайлівно, ви знову мої сирники з’їли?! — Аліна стоїть посеред кухні з пустою упаковкою. — Я думала це спільні… — починаю виправдовуватись. – Які спільні? Я спеціально для Варі купувала! У неї алергія на все інше! Денис виходить із кімнати, скуйовджений після нічної зміни. — Мамо, скільки можна? Ми ж домовлялися — наша … Читати далі
Олена мила посуд після сніданку, коли зателефонувала свекруха Раїса. Піврічний Артем мирно спав у візку на балконі, і можна було спокійно поговорити. – Оленко, люба, у мене до тебе прохання, – почала жінка здалеку. – Дуже хочеться побачити онука. Може, я приїду до вас? Олена не відчула ніякої каверзи. Свекруха жила на заході країни, і … Читати далі
Тиждень тому в моєї мами було свято, 65 років. Вона не хотіла якось гучно то святкувати. Просто запросила у гості, вдома посидіти. Я купив їй гарний букет троянд, теплий халатик та ще капчики в комплект. Ну і поставив у конверт 3 тисячі гривень, ще знадобляться. Але от жінка та діти не змогли приїхати. Син захворів, … Читати далі
— Алісо, люба, не переймайся так. Мама пригляне за мною. Приїдеш, коли зможеш. Не хочу навантажувати тебе ще більше. Ти й так повертаєшся з роботи виснажена, тобі б відпочити, виспатися… А тут я, постійно вимагаю уваги. Аліса не стримала схлип. — Костю, ти такий дбайливий, такий уважний… Все буде добре. Ми обов’язково знайдемо спеціалістів, які … Читати далі
Олена втомлено витерла запітніле дзеркало у ванній і довго дивилася на своє відображення. Запалі щоки, потьмянілі очі, загострені риси обличчя — хвороба безжально змінювала її зовнішність. Треба зателефонувати Каті, думала Олена, племінниці пора знати правду. З вітальні доносилися звуки телевізора — Павло дивився черговий футбольний матч, закинувши ноги на журнальний столик. Напевно, вже розкидав чипси … Читати далі