Романович 
“– Туди можна? А господарі де? Ви що, орендували наш дім? – Заходь, сестричко. І бери вище. Будинок знову наш! Світлана була старшою сестрою. Вона завжди опікувалася Аліною, бо сестричка була молодшою на сім років. І в дитинстві бавила, і в школі допомагала з уроками, і коли Аліна почала ходити на танці, Світлана дивилася, щоб … Читати далі
Поклала зарплату на стіл. Я двічі повторювати не буду, — сказав він Світлана ніколи не любила п’ятниці. Раніше, коли сиділа вдома з дітьми, п’ятниця означала, що Ігор прийде з роботи втомлений і буде два дні валятися на дивані, вимагаючи тиші. Тепер же п’ятниця стала днем зарплати, і це чомусь тішило ще менше. Вона йшла від метро … Читати далі
“– Олег, мені не зовсім зрозуміло, що це було? Хто ця дівчинка?! – Ніна Сергіївна насилу підбирала слова. – Мамо, що незрозумілого? Це моя кохана дівчина. – Олег, я ростила тебе сама, твого тата не стало, коли тобі було лише п’ять років. Я все своє життя поклала, щоб у тебе було все! Я хотіла для … Читати далі
Жінка, яку Тоня бачила ранком, сиділа на коробках. Нікуди не пішла, ніхто за нею не прийшов. Їй було близько сімдесяти. – У вас щось трапилося? Ви загубилися? До кого ви приїхали? – До себе, ось … – Жінка простягла записку з адресою. – Але тут такої адреси нема Упаковка Тоня розплющила очі й подивилася на … Читати далі
– Що відбувається, дружино? Що з дітьми? А з тобою? Ти мене розлюбила? Таня вирішила промовчати, нехай ще подумає над своєю поведінкою. А в Андрія скінчився терпець. – Якщо так, то я тебе не тримаю! Мати ти нікудишня, дітей не виховуєш. Я їх перевиховаю, вони як шовкові будуть. А то вигадали – батькові не відповідають! … Читати далі
– Оце так! – подумала вона, впускаючи свекруху в квартиру. – А Ігор сказав мені, що поїхав на кілька днів до мами погостювати… Людмила Петрівна гарненько повечеряла, а потім прибрала на кухні і вимила весь посуд. – Пʼятниця, вечір, – подумала вона. – Щось нудно мені… Ой, точно! Давненько я в Ігорчика свого не була! … Читати далі
“— Це мама. Вона в розпачі. — Мама — доросла жінка, — сухо відрізала Лариса. — І їй давно час зрозуміти, що розпач — не знижка на відповідальність — Ти серйозно зараз це говориш? — Лариса відклала гребінь, у який щойно вплітала перлини, і повільно повернулася до чоловіка. Голос її звучав тихо, але в ньому … Читати далі
“Він знав, що родичі не прийдуть до єдиної думки, кожен тягтиме ковдру тільки на себе… – Ну що, Григорію, вирішив кому своє господарство заповідатимеш? – Думаю. Крутяться всі навколо, підлещуються, догодити намагаються. Погано, коли своїх дітей нема. З рідних, лише племінники та брат із сестрою. – А ти випробуй усіх, от і дізнаєшся. – Зберу, ти ж … Читати далі
Я з посмішкою розливала червоне гостям, яких мій чоловік привів без попередження. А сама не могла відірвати погляду від неї. Вона була ідеальна: дорога укладка, брючний костюм за захмарні гроші й впевнений погляд хижачки, що оцінює свою здобич. Ігор представив її як «колегу Світлану». Але я ж знала, хто вона насправді. Я бачила її обличчя … Читати далі
“— Тільки–но зібрався піти від неї до Анжели, так одразу дізнаюся, що вона, виявляється, отримала велику спадщину! Анатолій уже відчинив двері, щоб вийти з квартири, як раптом почув знайому мелодію й застиг. – Та це ж мелодія на дзвінку з телефону моєї Олени, – подумав він. Анатолій озирнувся і глянув убік, звідки лунав звук. – … Читати далі