Романович 
— Кать, це, — Толік м’явся, переступаючи з ноги на ногу, — загалом це… — Що? У сауну з чоловіками сходити хочеш? — Ні, — Толік похитав головою — А що? На риболовлю? — Та ні… — А що тоді, Толь? — Та це… мама приїжджає. Не надовго, Кать. Поки ти у відрядженні, вона тут … Читати далі
— Що з тобою? У тебе обличчя зблідло! — із занепокоєнням вимовила Іра, помітивши, як її чоловік напружився і завмер, втупившись в екран телефону. — Хто тобі написав? З Денисом щось сталося? Вона присіла поруч з ним на диван, дбайливо притискаючи до себе дитину, і спробувала заглянути в його телефон. Однак Артем уже закрив соціальну … Читати далі
Про загибель у автокатастрофі своєї молодшої сестри Олени Віка дізналася від матері. Згодом вона вже не могла навіть пригадати, який жах тоді пережила. Не можна сказати, що сестри дружили, але все ж стосунки між ними були теплими, родинними. Як страшний кошмар Віка згадувала почорніле від горя обличчя матері. Тетяна Георгіївна ще не встигла оговтатися після … Читати далі
— Знаєте що, Тетяна Анатоліївна, це ж і ваш онук теж! Будьте ласкаві, беріть і возіться. Якби не ваші вмовляння, я б взагалі не народила його! — вигукнула в серцях Олена, вказавши свекрусі, що не відбуваля, на коляску, в якій смирно сидів маленький Максим. — Олена, та ти що! Я, невже, колись допомагати тобі відмовлялася? … Читати далі
“— Вже пізно щось змінювати. Тобі ж під вісімдесят, мамо. Повернувся й вийшов, не давши й слова вимовити Баба Люба з останніх сил підтягнула відро з крижаною водою від колонки. Важко переставляючи ноги, побрела втоптаною стежкою до своєї хати. Мороз пощипував щоки, а пальці ледь трималися за змерзлу, облущену ручку. Вже на порозі вона зупинилась, … Читати далі
“Виховала доньку з пелюшок, а тут зозуля прилетіла… – Алло, нам з тобою треба серйозно поговорити. Не хочу скандалів при доньці. Спочатку поговоримо з тобою. Думаю, що краще зустрітись у кафе навпроти офісу, де ти працюєш. Я під’їду до п’ятої, постарайся не запізнюватись. – У мене робота до двадцяти хвилин на шосту. – Дурний графік, … Читати далі
“– Ольга перечитала повідомлення тричі. Три тисячі із людини! Значить, із неї й чоловіка Максима шість? За право посидіти на чужому ювілеї? Оце так поворот… Ольга дивилася на повідомлення у сімейному чаті та не вірила своїм очам. Сестра чоловіка, Христина, надіслала запрошення на свій тридцятип’ятирічний ювілей. Текст був оформлений красиво, із сердечками та квіточками. Але … Читати далі
“– Кирило, ти що, не чуєш? Діти хворі! Діти! Твої племінники! – Валентина намагалася не зриватися на крик. – Марина одна з трьома примхливими малюками не впорається. А їм терміново треба до лікаря! – Це не моя проблема. Діти – відповідальність Марини. Нехай сама розуміється! – Видав син – Скажи Кирилу, щоб негайно приїхав! – … Читати далі
“– Що? Дванадцять тисяч? Мамо, я не розумію! Це… це жарт? – Який жарт? – Марина Василівна спокійно подивилася на дочку. – Я витрачала свій час на твоїх дітей. Забирала їх щодня, годувала, розважала, стежила, щоб все було добре. Це робота! І вона має оплачуватись – Мамо, можна я сьогодні дітей до тебе закину? – … Читати далі
“Дверцята машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули – грубо, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту». Машина зупинилася прямо посеред сільської вулиці – на очах. Дверцята відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, … Читати далі