Романович 
— Ви, мабуть, жартуєте, — сказала Тетяна, дивлячись на Івана Петровича широко розкритими очима. Він похитав головою: — Ні, не жартую. Але даю тобі час подумати. Тому що пропозиція дійсно незвичайна. Я навіть здогадуюся, про що ти зараз думаєш. Зваж все, обміркуй як слід — приїду через тиждень. Таня проводжала його розгубленим поглядом. Слова, які … Читати далі
“– Я вже була доброю і мало не опинилася на вулиці! – Обурено сказала Яна У двері подзвонили рівно о дванадцятій годині дня, у суботу. Яна навіть не стала дивитись у вічко, вона знала, хто стоїть з того боку дверей, тому одразу відчинила і, нічого не кажучи, пішла на кухню. Мама скинула туфлі та пройшла … Читати далі
“– А коли ж ти почнеш називати мене мамою, як Олена? Адже це просто слово, – не відставала жінка, обвівши гостей задоволеним поглядом. – Скажи “мама” і все. – Може й скажу, коли звикну. – Ось зараз і скажи! На честь мого ювілею. Ну? – Наполягала свекруха Валентина готувалася до свого шістдесятиріччя цілий місяць. Замовила … Читати далі
“– Це я хочу тебе запитати, що трапилося? Чому у нас знову порожній холодильник? Вранці я приготувала і перше, і друге. Брудний посуд я бачу в мийці. Ти хочеш сказати, що з’їв усе, що я приготувала на два дні? – А що тут такого? Я ж не маю сидіти голодний! – Максиме, що все це … Читати далі
“-Мамо, а ти була б рада, якби я зробив пропозицію Оксані? -Почекай, синку, не поспішай, а раптом Оксана зустріне когось надійного, відповідального чоловіка, який покохає її і стане справжнім батьком для Олежика. -Що? Ти хочеш, щоб мого сина виховував якийсь чужий чоловік? Увечері Ірині Степанівні зателефонувала Оксана, дружина її сина та повідомила: -Дорога матуся! Ми … Читати далі
— Ти навіщо їй все залишила?! — голос Сергія тремтів, хоча він намагався здаватися спокійним. — Тому що вона одна в цьому будинку вміла не задарма жити і прибирати за собою, — буркнула баба Катя, підписуючи заповіт з кривою посмішкою. — А я? А Інна?! — Ти? Ти у мене меблі — стоїш, припадаєш пилом … Читати далі
Якось мені довелося побачити одну незвичайну сім’ю. А потім я дізналася її історію. Та ще й з продовженням. Про це і хочу вам розповісти. Того разу наш поїзд їхав з моря до столиці. У мій вагон зайшла пара молодят. Високий чорнявий хлопець років двадцяти п’яти і великоока дівчинка з уже випуклим животиком. Мені здалося, що … Читати далі
“А квіти я Людочці відвезу – вона ж так квіти любить… Таня витріщила очі. -Ти що? Людмили Іванівни вже два роки, як нема. Куди ти їх повезеш, на кладовище, чи що? Він погладив бороду. -Ага, вона чекає. Сама мені сказала, квіти хочу. А я для Людочки своєї, все зроблю, – і важко зітхнувши, почав штовхати … Читати далі
Додому йти Олена не хотіла, не хотіла почути слова: -Я покохав іншу! – хіба можна їх пережити, а тим більше зрозуміти? А як же діти? Вони так люблять батька. Ввімкнувши у квартирі світло, Микола переконався, що у будинку нікого немає. У дитячій кімнаті були розкидані підручники, мабуть, зовсім недавно хлопчики робили уроки і, як завжди, … Читати далі
Це моя квартира! Кому хочу, тому й дарую! – Ах так?! — здійнявся Борис. – Тоді на нашу допомогу можеш не розраховувати! Все! Нема в мене матері! Була, та вся вийшла! Інні Григорівні було, звичайно, прикро чути таке, проте вона ні про що не шкодувала і своє рішення міняти не збиралася. Син із невісткою самі … Читати далі