Романович 
– Тату, так не можна, – каже мені мій двадцятирічний син після того, як дізнався, що я збираюся розлучитися з його матір’ю. – Чому це? Я тебе виростив, матері її частину майна та заощаджень залишаю. Ну, не люблю я її більше! Ти сам уже дорослий чоловік, з часом зрозумієш, – відповів я йому. – Тату, … Читати далі
─ А знаєш, люба, мама права. Ти у нас дармоїдка, йди працюй! — гримнув Ілля на адресу здивованої дружини. Причому вдарив по столу так, що з краю підскочила ложка. Світлана заціпеніла. Вона абсолютно не знала, що йому відповісти. У її голові закипала каша з образи, злості і здивування. Дармоїдка… Вона, та сама, хто оплачує іпотеку, … Читати далі
У селі всі знали: якщо хтось їде на заробітки в Італію, то неодмінно про це заговорять на лавках під хатами. Ще кілька років тому першою поїхала Ганна. Вона тоді всім казала, що треба мати силу, терпіння, і що далеко не кожен витримає ту чужину. Її найкраща подруга, Оксана, теж мріяла спробувати, та й грошей заробити. … Читати далі
— Ну як тобі? — з захопленням у голосі спитала Ірина у свого чоловіка. — Це щось неймовірне! — відповів їй Олексій. Він вже годину ходив по квартирі й роздивлявся меблі, які зранку привезли майстри. У повітрі витав запах свіжого ремонту та нових меблів. — Вітальню більш-менш облаштували, завтра привезуть ліжко в спальню. А зі … Читати далі
Олексій зупинив автівку. Скільки разів збирався, планував приїхати, але так і не знаходив часу. За життя матері його не було поруч, після її смерті — теж. Спогади про це викликали в ньому огиду до самого себе. Адже потрібно було зовсім небагато — лише струсити його, щоб він зрозумів: світ, який він побудував навколо себе, був … Читати далі
— Чоловік тебе давно не любить, інша в нього на серці, – ворожка в різнокольоровій хустці пильно дивилася на Сашу чорними, як ніч, очима. – Вже півроку! Руку Саші незнайомка міцно стискала пальцями з важкими перснями. — Але ж він постійно твердить, що йому, крім мене, ніхто не потрібен, – здивовано відповіла Олександра. — Бреше! – … Читати далі
Нещодавно я та мій коханий, тепер уже чоловік Андрій, відсвяткували наше довгоочікуване весілля. Я з дитинства мріяла про білу сукню, фату та пишний букет троянд. Але спершу наші плани змінив карантин, а потім війна. І ось, нарешті, наша мрія здійснилася. На святі зібралися всі: друзі, колеги, рідні. Особливо важливо для мене було, щоб приїхала моя … Читати далі
— Ну коли ти вже одружишся? — дорікала сину мати. — Тобі скоро тридцять шість, а нареченої й досі немає. — Мамо, чого ти так обурюєшся? Я ще не визначився. Почекай трохи. У мене буде дружина, — спокійно відповідав Павло. — Твоя дружина — це твоя робота, — невдоволено хмикнула Зоя Арсенівна. — Одружився б … Читати далі
Тонкий халатик — ось і все, що було на Люби. Сніг обпікав її холодом. Він був, як кокон, що миттєво сковував тіло. — Я помираю, — подумала вона. Дуже хотілося спати. Люба заплющила очі й подумки попрощалася з мамою. Як шкода, що вона так далеко… «Мамо, пробач мене й прощавай», — думала Люба. Її думки … Читати далі
Наближався Новий рік — найулюбленіше свято Ксенії. Але настрою зовсім не було. Усі навколо метушилися в передсвятковій гарячці: обирали подарунки, обговорювали новорічне меню, купували вбрання — просто насолоджувалися казковою атмосферою. А їй хотілося лише одного — закритися від усього світу в якійсь комірчині й плакати. Місяць тому чоловік Андрій раптово пішов із сім’ї, виллявши на … Читати далі