Романович

“– З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка – Алло. Це Ганна? – Так, я вас слухаю. – З вами говорить Юрій. Я – чоловік коханки вашого чоловіка. Аня сперлася на візок з продуктами і намагалася зрозуміти, хто ж їй дзвонить. Але в голові луною перегукувались слова: «Коханка чоловіка. Коханка чоловіка». – … Читати далі

 “– Ну що ж, вийшла заміж за першого зустрічного – то живи! – Все скінчено, Уляно, я йду, – сказав Сергій у суботу вранці. – Нічого у нас не вийде. – Ти певен? – Так, і давно все обдумав. Так що давай не будемо мучати один одного і не витрачатимемо час на порожні розмови. Речі … Читати далі

“– Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти. Самі розумієте, що з вами жодного свята не буде. – Синку, то куди ж ми підемо? У нас тут нікого немає, – спитала мама. – Ну, а я звідки знаю, вас же в гості колись сусідка в селі кликала, от і … Читати далі

“– Як раніше вже не буде. Я тепер весь час маю бути з дитиною, розумієш? Адже ти вже велика дівчинка, пограй сама, а мультики я тобі включу по телевізору. І не галасуй так, дитину розбудиш! – Бабуся, а куди мама поїхала? – До лікарні, скоро приїде додому, та не одна, братика тобі привезе, зовсім маленького. … Читати далі

“– Мамо, чому ти мене не запросила на свій День народження? – Вона стиснула телефон так, що пальці побіліли. – Ти ж сама знаєш… – мати зітхнула. – Як ти пішла з сім’ї… батько не може пробачити тобі. А Діма… ну, він завжди був за Світлану, яка теж тебе не шанує Катя стояла перед дзеркалом, … Читати далі

– Ти чого сидиш, готуй обід! – вигукнула Галина Іванівна. – Та з чого це я раптом маю його готувати? – Лєра спалахнула, але намагалася взяти себе в руки. – З чого?! – підійнялася свекруха, аж багряна від обурення. – У тебе немає совісті? Ми тут прийшли, а ти сидиш, як пані, і навіть стіл … Читати далі

Я все пам’ятаю, як мама кричала, як зібралися сусідки, плакали, як замовк мамин голос… Чому не викликали лікарів, не відвезли маму до лікарні? Досі не можу цього збагнути. Чому? Можливо далеко було до селища? Дороги замело? Я так і не знаю досі, чи була ж якась причина? Мами не стало під час пологів, залишивши нас … Читати далі

Телефон задзвонив пізно ввечері – Лариса вже збиралася лягати спати. – Ларисо! Привіт! Вона відразу впізнала голос, який ніколи більше не планувала почути. – Віра? Що тобі треба? – Відразу – “що тобі треба”, а я, можливо, хотіла дізнатися, як ти живеш, – відповіла Віра. – Я живу добре, – сказала Лариса. – Це все? … Читати далі

– Та-ак. Липовецька Ольга Юріївна, двадцять років, незаміжня, закінчила курси діловодства, навіть встигла попрацювати цілий рік секретарем. А чому звільнилася? – Геннадій Полікарпович уважно подивився на здобувачку поверх окулярів. – А тому що шеф вирішив мені зарплату підвищити, – безтурботно відгукнулася дівчина. – І не за просто так, мабуть? – примружився директор. – Ага, – … Читати далі

Коли я з’явилася на світ, мої батьки самі були майже діти: мамі 17 років, а татові 18. Жили ми неблагополучно: батьки віддавали мене до бабусь і дідусів, так як вони постійно займалися з’ясовуванням стосунків. Ніхто за мною особливо не дивився, не виховував, як могла, так і виживала. Коли я пішла з дому в гуртожиток і … Читати далі