Романович

Трасою Київ-Рівне мчав автомобіль. У ньому їхали троє: батько, мати та син. Троє, але не сім’я. Вони майже не розмовляли, лише перекидалися фразами у справі. — На заправку треба, — сказав водій.— Давай. І в туалет якраз, — кивнула жінка, що сиділа поруч. Вона одягла чорні окуляри. — Я б поїв, і коли б …, — розвалившись ззаду, мріяв молодик. Одягнений … Читати далі

— Доброго дня, а я до вас! – молода, впевнена в собі жінка, абсолютно не соромлячись, увійшла в кімнату. Вона мигцем глянула на просте оздоблення сільського будинку, посміхнулася трохи зверхньо, – Ви – Антоніна Іванівна? Нам потрібно поговорити, як жінка з жінкою! — Ти, власне, хто така?! – здивувалася Антоніна Іванівна, – І що тут … Читати далі

Пенсіонерка обирала дешевий холодильник і терпіла насмішки продавців. Але вже наступного дня кривдники поплатилися. — Таке ніхто не купує! Хіба тільки на дачу, – молодий чоловік із бейджиком «Артем» не приховував роздратування. Цокав, закочував очі, хитався на місці, підводячись навшпиньки, і скептично дивився на жінку похилого віку, яка уважно оглядала камери 2-х невисоких холодильників. — То, … Читати далі

Вадим зійшовся з Ритою, коли його дружина втекла з коханцем, кинувши і чоловіка, і двох маленьких дітей. Те, як Вадик любив свою дружину, Ларису, не піддавалося жодній логіці. Вони всі втрьох були знайомі з дитинства. Росли в одному дворі. І якщо Рита завжди мовчки зітхала, дивлячись на Вадика, то він точно так само зітхав за … Читати далі

Юра вирішив зрізати шлях через двори і обімлів, коли побачив в інвалідному візку свою колишню. Її котила мати і щось говорила, але Лера явно її не чула – обличчя порожнє, насуплене і без грама косметики. Юра вже давно забув, що вона тут живе. «Лерці, як і мені, двадцять чотири роки, – зробив нехитрий підрахунок Юра, … Читати далі

– Яна, ти не забула, що ми в суботу йдемо до батьків? – Запитав Олександр дружину. – Не забула. Саша, а може, не підемо цього разу? Адже це не день народження, не ювілей, а просто жіноче свято. Давай пропустимо, – попросила Яна чоловіка. – Ні, треба йти. Ну сама подумай: усі зберуться, а нас немає. … Читати далі

Марина притиснула долоні до скла й дивилася у двір, де сусід Григорій Петрович поливав троянди, які посадив на клумбі біля під’їзду. Краплі води блищали на листі, і їй здавалося, що весь світ за вікном живе якимось правильним, розміреним життям. А вона застрягла в цій задушливій квартирі, де кожен предмет нагадував про чуже життя — про … Читати далі

– Кохана, ти не забула, ми завтра до мами їдемо, треба вишні зібрати, – нагадав Віктор своїй дружині. Мама Віктора жила в селі, за годину їзди від міста. Невелике господарство, ділянка, сад із фруктовими деревами – скрізь потрібна була допомога. Старший брат Віктора жив за п’ятсот кілометрів, а молодша сестра Олена у сусідній області, але … Читати далі

Коли син з невісткою поїхали відпочивати, я вирішила навести лад у квартирі. І тут мене спіткала приголомшлива знахідка: серед старих паперів я натрапила на договір купівлі-продажу квартири, оформлений на ім’я мого сина. Виявляється, він купив житло ще рік тому і приховував це від мене. Я не могла повірити своїм очам Я тримала в руках документи … Читати далі

У мене їх було дві: Дружина і Коханка. Дружина волосся прибирала у хвіст, так щоб не лізло в очі, в тарілки, в обличчя дітям. Вдома вона носила м’які розтягнуті штани і простору футболку, в яких зручно біля плити стояти, випрати дрібнички і підлогу протерти. Тільки у свята, дружина одягалася в ошатну блузу, спідницю, у вуха … Читати далі