Романович

Тієї ночі Петро Андрійович не міг заснути — радикуліт знову дав про себе знати, і пронизливий біль скував усе тіло. Він випробував усе, що було під рукою, але полегшення приносив лише один засіб — чудодійна мазь від сусідки Агафії Василівни. Саме завдяки їй він міг бодай трохи рухатись. До ранку біль трохи стих, і йому … Читати далі

На днях я своїй доньці кажу, мовляв, це ж неправильно так, у тебе одної є цілих дві квартири, в одній ти живеш, другу здаєш в оренду. А ми тут усі разом тіснимося, в маленькій двокімнатній квартирі вчотирьох, а через три місяці дитина у молодих з’явиться, це вже дуже скоро, будемо взагалі вп’ятьох тут жити. І … Читати далі

Коли невістка сказала, що її мама їде на поміч із малюком, я здивувалась, бо ж вони у мене жили і я хоч працювала, та повернувшись із роботи одразу брала дитя і давала Олі відпочити. Ну, але сваха теж бабуся, то чого маю боронити їхати? Погодилась я на свою голову. Стільки я вже по квартирам із … Читати далі

Маленькі діти не вміють брехати. Тому, коли п’ятирічна Ліза взяла телефон свого тата і пошепки сказала: «Я не можу зберігати секрети від мами», Лариса завмерла. Вона вихопила слухавку, і те, що почула далі, стало початком її болісного шляху до істини. Досі не вірю, що все це відбувається насправді. Наче якась маячня або кошмарний сон. Можливо, … Читати далі

Марина стояла біля вікна, замислено крутячи в пальцях тест на вагітність. Дві чіткі смужки. З крана капала вода, видаючи рваний ритм, що зливався з її тривожним серцебиттям. Вона здригнулася, почувши позаду кроки Діми. Шість років разом, а поговорити з ним ставало страшно. — Знову тече кран, — буркнув він замість привітання. — Ти викликала сантехніка … Читати далі

Вечір, який назавжди змінив життя Олі, починався цілком звично. Насвистуючи щось під ніс, вона розкладала по тарілках спагетті з соусом песто — улюблену страву чоловіка. На столі вже стояв салат із руколою та чері, а в скляному підсвічнику мерехтіла свічка. Олексій сидів за столом, не відриваючись від телефону, монотонно постукуючи пальцями по столу. Останнім часом … Читати далі

Ще довго у вухах луною відлунював крижаний голос, який телефоном повідомив Наталію про загибель чоловіка. Їй не хотілося вірити, що Макара більше немає — і ніколи не буде. Вона намагалася переконати себе, що це чийсь жарт, чиясь зла витівка, що телефон чоловіка просто розрядився. Ні, цього не може бути, з ним не могло таке статися! … Читати далі

— «Так вийшло»? — її голос звучав моторошно спокійно. — Ти привів свою вагітну коханку на ювілей батька, Олеже. Це не «так вийшло». Це було шоу. — Шанси… — літній лікар у окулярах зняв їх і втомлено потер перенісся. — Марино, я маю бути з вами відвертим. Ваші шанси стати матір’ю практично дорівнюють нулю. У … Читати далі

У невеликому, але мальовничому містечку, де кожен зустрічний знав іншого по імені, жила молода дівчина на ім’я Анна. Це містечко було тихим і затишним, ніби застиглим у часі — з вузенькими вуличками, старими ліхтарями та будинками, оточеними квітучими клумбами. Тут завжди панувала атмосфера спокою та взаємної підтримки. Люди знали один одного роками, товаришували родинами, допомагали … Читати далі

– Та скільки можна? – голос Тетяни Іванівни був наче грім. – У тебе зарплата, як у міністра, а ти шкодуєш на сім’ю копійку витратити! – Тетяно Іванівно, – Марина стояла біля столу, стискаючи в руках кухоль з охололим чаєм. – У нас сім’я – це я, Сашко та діти. Все, що я заробляю, йде … Читати далі