Романович

Те, що двері в кімнату відчинені, Костя не відразу зрозумів. Він сидів у навушниках і був повністю занурений у гру. Повернувши голову, Костя з подивом виявив, що не один у кімнаті. -Ти чого? – запитав він не те, щоб грубо, скоріше здивовано, ніколи раніше молодший брат не порушував особистих кордонів Кості і не приходив до … Читати далі

— Ми що, будемо платити комусь, якщо у мене двоюрідна сестра живе біля моря? — роздратовано кинула Марина, запихаючи літні речі у валізу, ніби сама думка про оренду була для неї особистою образою. — Це ж абсурд! Олег, її чоловік, сидів на краю ліжка з ноутбуком, вивчаючи туристичні сайти. Він повільно відірвався від екрану і … Читати далі

Злива була настільки сильною, що, здавалося, небо вирішило вилити все відразу. Олег з досадою натягнув капюшон і вийшов із затишного супермаркету прямо в сиру, сіру осінь. В обох руках – пакети зі звичайними покупками: хліб, молоко, макарони, трохи овочів. Нічого незвичайного – стандартний холостяцький набір. Йому було 48, і життя давно увійшло в колію: робота … Читати далі

Олена розкладала таблетки по комірках тижневого органайзера, коли почула схвильований голос мами з кухні: — Олеже, тільки приїжджай обережно, сусіди не повинні бачити документи… Так-так, все як домовлялися. Рука завмерла над пляшкою з серцевими краплями. — Катю теж привези, нехай подивиться на свою майбутню квартиру. Тільки Олені поки ні слова — пояснимо потім. Таблетка вислизнула … Читати далі

— Ти знову м’ясо з картоплею пересолила, ти на смак-то сама пробувала?! — голос Сергія, низький і стиснутий від злості, розірвав вечірню тишу. Олена мовчки відсунула тарілку вбік. Вона вже давно не сперечалася. Не доводила. Не виправдовувалася. Тільки поглянула на чоловіка втомленим, спустошеним поглядом. — Ти ж знаєш, я з роботи прийшов втомлений, а тут … Читати далі

— Валеро, ти жартуєш? — Дарина дивилася на чоловіка широко розкритими очима. — Чому жартую? Ти взагалі мене чуєш? У нас великі проблеми з податковою. Їх, в принципі, можна вирішити, але потрібно, щоб фірма належала на паперах одній людині. Тоді податки обнуляться, і можна буде видихнути. — Але чому ми повинні розлучатися? — Дарино, ну … Читати далі

— Впізнала? — голос у слухавці був до нудоти знайомим. М’який, вкрадливий, той самий, що колись обіцяв вічність. Я мовчала, дивлячись на візерунки інею на шибці. Дзвінок від колишнього чоловіка, Дмитра, через два роки майже повного забуття — це не до добра. Це завжди прелюдія до якогось прохання. — Анно, не мовчи. Є справа. — … Читати далі

Пенсія… Дивне слово. Микола, який пропрацював тридцять п’ять років на заводі, так і не звик до того, що життя може бути іншим. Тепер не треба підхоплюватися під дзвінок будильника, поспішати на автобус або слухати вказівки майстра. Дні розтягувалися, як стара гумка — повільно і несмачно. — Хліб… — бурмотів він собі під ніс, шаркаючи по … Читати далі

-Мамо, я сьогодні у Вероніки переночую, нам до заліку треба готуватися. Можна? -Добре, але тільки вчасно лягайте спати. -Звичайно, мамочко. -А де Оксана, – запитує батько ввечері, – вже пізно. -Вона пішла до Вероніки переночувати, готуються до заліку. -Мені це не подобається, Любо, що вдома свого немає? Чого шарахатися, щоб більше такого не було. -Ну … Читати далі

– Одна ти будеш. Зріст майже 1,90, вага чимала. Була б худа, то хоч на подіум. А тут! Хто на таку зазіхне? – журилася тітка Катя, дивлячись на Віру. Та стояла біля дзеркала і з ненавистю дивилася на себе. Над нею в школі сміялися. І давали образливі прізвиська. Іншим дівчатам носили портфелі, кликали на побачення, … Читати далі