– Віко, я йду від тебе! – заявив за сніданком дружині Антон. – Дитину ти мені не народиш, тож я знайшов іншу жінку. От вона мені й народить! Чоловік мовчки встав, зібрав свої речі в сумку й пішов… Після розлучення з чоловіком Віка довго жила наче у сні. І от підійшла відпустка. Віка поїхала в гори, щоб розвіятися. Вона погуляла мальовничими місцями, а коли стало темніти, жінка зайшла в кафе. – Невже це ти, Віко?! – раптом почула вона позаду себе чийсь голос. Віка обернулася. Там стояв високий чоловік. Жінка глянула на нього й застигла від несподіванки.

– Віко, я йду від тебе! – заявив за сніданком дружині Антон. – Дитину ти мені не народиш, тож я знайшов іншу жінку. От вона мені й народить! Чоловік мовчки встав, зібрав свої речі в сумку й пішов… Після розлучення з чоловіком Віка довго жила наче у сні. І от підійшла відпустка. Віка поїхала в … Читати далі

Вже було дуже пізно, на вулиці йшов дощ. Марія Федорівна збиралася спати, як раптом хтось постукав у двері. – Кого це там принесло по темряві й по дощу?! – бурчала жінка, відкриваючи двері. – Маріє Федорівно, там хтось ходить у мене! – сусідка Ірина стояла аж побіліла. Вискочив син Марії Федорівни Антон і побіг до сусідки. За деякий час він повернувся. – Пройдисвіти там ходять якісь, – сказав він. – Треба вам замок новий на двері й ворота бажано поставити. Одягайтеся, Ірино, я проведу… Але Ірина стояла і чомусь приголомшена дивилася на Антона, округливши очі! Той застиг від здивування, нічого не розуміючи…

Вже було дуже пізно, на вулиці йшов дощ. Марія Федорівна збиралася спати, як раптом хтось постукав у двері. – Кого це там принесло по темряві й по дощу?! – бурчала жінка, відкриваючи двері. – Маріє Федорівно, там хтось ходить у мене! – сусідка Ірина стояла аж побіліла. Вискочив син Марії Федорівни Антон і побіг до … Читати далі

Валентина робила на кухні бутерброди. Годину тому, їй подзвонила донька і повідомила, що хоче заїхати у гості, поговорити. Пролунав дзвінок у двері. – Катю, привіт! Проходь, – запросила Валентина доньку. Катерина зайшла на кухню. – Мамо, я ж просила нічого не готувати, – сказала донька, оглянувши стіл. – Та я так…на швидку руку, – усміхнулася Валентина. – Ну, про що ти хотіла поговорити? – Мамо…У нас з Дмитром проблеми…І тому я хочу у тебе дещо попросити, – якось підозріло сказала Катерина. – Що сталося?! – захвилювалася Валентина, але жінка навіть уявити не могла, що попросить у неї донька.

Валентина робила на кухні бутерброди. Годину тому, їй подзвонила донька і повідомила, що хоче заїхати у гості, поговорити. Пролунав дзвінок у двері. – Катю, привіт! Проходь, – запросила Валентина доньку. Катерина зайшла на кухню. – Мамо, я ж просила нічого не готувати, – сказала донька, оглянувши стіл. – Та я так…на швидку руку, – усміхнулася … Читати далі

Вже було дуже пізно, на вулиці йшов дощ. Марія Федорівна збиралася спати, як раптом хтось постукав у двері. – Кого це там принесло по темряві й по дощу?! – бурчала жінка, відкриваючи двері. – Маріє Федорівно, там хтось ходить у мене! – сусідка Ірина стояла аж побіліла. Вискочив син Марії Федорівни Антон і побіг до сусідки. За деякий час він повернувся. – Пройдисвіти там ходять якісь, – сказав він. – Треба вам замок новий на двері й ворота бажано поставити. Одягайтеся, Ірино, я проведу… Але Ірина стояла і чомусь приголомшена дивилася на Антона, округливши очі! Той застиг від здивування, нічого не розуміючи…

Вже було дуже пізно, на вулиці йшов дощ. Марія Федорівна збиралася спати, як раптом хтось постукав у двері. – Кого це там принесло по темряві й по дощу?! – бурчала жінка, відкриваючи двері. – Маріє Федорівно, там хтось ходить у мене! – сусідка Ірина стояла аж побіліла. Вискочив син Марії Федорівни Антон і побіг до … Читати далі

Ігор сидів на дивані, і щось розглядав в ноутбуці. В кімнату зайшла дружина. – Ігорю, хтось був у квартирі! – схвильовано сказала Леся, тримаючи в руках вазочку з цукерками. Чоловік відволікся від екрану. – У сенсі був? Ми ж разом вранці пішли, – сказав він. – Саме так! А цукерки, не на місці. Я точно пам’ятаю – три штуки було. Тепер дві, – пояснила Леся. – Лесю, ти серйозно? Через якісь цукерки мене відволікаєш? – невдоволено буркнув Ігор. – Ігорю, як ти не розумієш?! Хтось був у нашій квартирі! – вигукнула Леся, і раптом застигла від несподіваної здогадки.

Ігор сидів на дивані, і щось розглядав в ноутбуці. В кімнату зайшла дружина. – Ігорю, хтось був у квартирі! – схвильовано сказала Леся, тримаючи в руках вазочку з цукерками. Чоловік відволікся від екрану. – У сенсі був? Ми ж разом вранці пішли, – сказав він. – Саме так! А цукерки, не на місці. Я точно … Читати далі

– Віко, я йду від тебе! – заявив за сніданком дружині Антон. – Дитину ти мені не народиш, тож я знайшов іншу жінку. От вона мені й народить! Чоловік мовчки встав, зібрав свої речі в сумку й пішов… Після розлучення з чоловіком Віка довго жила наче у сні. І от підійшла відпустка. Віка поїхала в гори, щоб розвіятися. Вона погуляла мальовничими місцями, а коли стало темніти, жінка зайшла в кафе. – Невже це ти, Віко?! – раптом почула вона позаду себе чийсь голос. Віка обернулася. Там стояв високий чоловік. Жінка глянула на нього й застигла від несподіванки.

– Віко, я йду від тебе! – заявив за сніданком дружині Антон. – Дитину ти мені не народиш, тож я знайшов іншу жінку. От вона мені й народить! Чоловік мовчки встав, зібрав свої речі в сумку й пішов… Після розлучення з чоловіком Віка довго жила наче у сні. І от підійшла відпустка. Віка поїхала в … Читати далі

Увечері після роботи Тетяна їхала в напівпорожній електричці. Раптом вона відчула, що хтось на неї дивиться… Навпроти нікого не було, але через купе сиділа пара приблизно її віку. Повненька молода жінка, яскраво нафарбована, досить голосно говорила по телефону. А чоловік сидів і дивився… На Таню! Вони зустрілися поглядами, але той не зніяковів. Йому не було незручно, він навіть погляду не відвів, а навпаки посміхнувся. І кивнув, наче впізнав її… І тут Таня раптом все зрозуміла!

Увечері після роботи Тетяна їхала в напівпорожній електричці. Раптом вона відчула, що хтось на неї дивиться… Навпроти нікого не було, але через купе сиділа пара приблизно її віку. Повненька молода жінка, яскраво нафарбована, досить голосно говорила по телефону. А чоловік сидів і дивився… На Таню! Вони зустрілися поглядами, але той не зніяковів. Йому не було … Читати далі

Тетяна Павлівна приїхала в гості до сина та невістки, на сімейне свято. Жінка постукала у двері. – О, Тетяна Павлівна. Доброго вечора, – з усмішкою зустріла її Оля. – Проходьте, будь ласка. У нас все майже готово – Доброго вечора… – привіталася Тетяна, і пройшла у квартиру. Свекруха встигла помітити, що невістка напружена. – Можливо тобі, потрібна якась допомога? – любʼязно запропонувала вона. – Ні, у мене вже все готово. Стіл накритий. Ви краще проходьте у кімнату, – усміхнулася невістка. Тетяна Павлівна кивнула на знак згоди, відкрила двері у кімнату, де був накритий святковий стіл, і… ахнула від побаченого.

Тетяна Павлівна приїхала в гості до сина та невістки, на сімейне свято. Жінка постукала у двері. – О, Тетяна Павлівна. Доброго вечора, – з усмішкою зустріла її Оля. – Проходьте, будь ласка. У нас все майже готово – Доброго вечора… – привіталася Тетяна, і пройшла у квартиру. Свекруха встигла помітити, що невістка напружена. – Можливо … Читати далі

Іван Петрович подружився зі своєю сусідкою Вірою Антонівною. Він уже почував себе у неї вдома своєю людиною. Сам ставив чайник на плиту, приносив до чаю цукерки і навіть робив канапки із сиром для перекусу, а також допомагав підправити здоровʼя. – Дякую, Іване! – одного разу сказала йому Віра Антонівна. – Але мені вже краще. Я відновилася, і зрозуміла, що тепер треба жити по-іншому, треба менше вже працювати. Раніше я була неправа… Іван мовчав, даючи їй висловитись. А потім жінка зробила неочікуване…

Іван Петрович подружився зі своєю сусідкою Вірою Антонівною. Він уже почував себе у неї вдома своєю людиною. Сам ставив чайник на плиту, приносив до чаю цукерки і навіть робив канапки із сиром для перекусу, а також допомагав підправити здоровʼя. – Дякую, Іване! – одного разу сказала йому Віра Антонівна. – Але мені вже краще. Я … Читати далі

У Марії Захарівни не стало колишнього чоловіка Михайла. Вони хоч і були розлучені, але дуже добре ладнали й спілкувалися. Марія була частою гостею на могилці колишнього чоловіка. – Ось, Мишко, як ти й хотів, поховали тебе гідно, – казала вона. – Син твій постарався… А пам’ятник який великий і гарний поставив тобі! Квіти завжди у тебе є. Все як ти хотів. Не хвилюйся, я на тебе не ображаюся… Пройшло багато часу. Марія знову вирішила відвідати Михайла на цвинтарі. Ще здалеку побачила вона, що біля могилки стоїть якийсь чоловіка з сивиною. Він стояв і щось говорив… Марія придивилася й застигла від несподіванки.

У Марії Захарівни не стало колишнього чоловіка Михайла. Вони хоч і були розлучені, але дуже добре ладнали й спілкувалися. Марія була частою гостею на могилці колишнього чоловіка. – Ось, Мишко, як ти й хотів, поховали тебе гідно, – казала вона. – Син твій постарався… А пам’ятник який великий і гарний поставив тобі! Квіти завжди у … Читати далі