Романович

— Що ж мені робити? — А я знаю, що тобі робити?! Ти коли в постіль з ним стрибала, мене не питала: “що мені робити?” — Я на третьому курсі в інституті вчуся заочно. У мене вдома мама і брати ще маленькі. Мені йти нікуди. І Олексій говорив, що ви давно живете як чужі люди. Він просто через дітей із вами живе. — Так?! – Люся відчувала, що її терпінню приходить кінець. – Ти мені номер телефону й адресу свою залиш, я з тобою зв’яжуся

Автор

— Доброго дня, тут Олексій живе?— Так… А ви з якого питання?— Ви його мама?— Я?! Дружина! Дівчино, ви що хотіли?— Він зараз у лікарні, і я не знаю про його стан, мені нічого не кажуть – не належить. Тільки родичам. – верхня губа незнайомки затремтіла. – Можна мені увійти. — Ну проходь. Не розумію, а … Читати далі

– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен

Автор

Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій. Озирнувся. Перерахував. Дістав із кишені список. Звірився. Ще раз усе уважно оглянув. – Ну? – … Читати далі

Так, це правда, я покинула лежачу свекруху і поїхала на море. Але, як в тому анекдоті, не покинула, а залишила на сина, не лежачу, а дуже навіть одужуючу і не на море, а на заробітки в Італію. А так все вірно, я нарешті їх всіх покинула самих на себе

Автор

Свекруха мене не просто не приймала, вона мене переінакшувала всі ці роки шлюбу, бо я не достойна на її Василька скаржитися. – Хочеш мати чоловіка, то мовчки, – казала вона мені, – ти на себе подивися в дзеркало, а потім на нього. Він-вчитель! І оте «вчитель» звучало з таким пафосом, ще би зарплата хоч на … Читати далі

Іване, я хочу хату продати, – ледь чутно вимовив літній батько. – Не зрозумів. А де ж Ви жити будете? – Іван нервово став чухати потилицю. Він не міг збагнути, чому тато прийняв таке дивне рішення. – Будинок, сину, у нас великий. Мені одному тут забагато місця. Я собі маленьку однокімнатну квартиру куплю, мені одному вистачить. А решту грошей собі забереш, ви з Ольгою і дітьми тіснитеся в однокімнатній квартирці, вам давно пора щось більше купити, – поділився своїми планами літній чоловік. Івану щось геть сумно стало

Автор

– Сину, приїдь до мене у суботу, маю розмову непросту, – Василь сказав це таким засмученим голосом, що Іван примчав в село у суботу з самого ранку. – Тату, що трапилося? Чи не захворів ти, бува? Щось і вигляд у тебе не дуже, – син поближче підійшов до батька і побачив, як на його очі … Читати далі

– Та кому вона потрібна? – Думаєш, там багато претендентів на одруження? Нічого, перебіситься, і вибачиться. А я подумаю, прощати, чи виставити її з моєї квартири! – хмикнув Олег

Автор

– Забрати тебе з роботи? А що сталося? Чи автобуси ходити перестали? – Невдоволено сказав Олег, відповідаючи на дзвінок своєї нареченої. – Ніжку підвернула? І що, не зламала ж, вічно ти драматизуєш! До мене друзі прийшли, по-твоєму, я маю їх кинути й бігти до тебе? – Давай-давай, йди на автобус, не вдавай із себе… В … Читати далі

– Що робитимемо, Борю? Це ж треба, наречену в селі наш синок знайшов! – Алла притиснула долоню до щоки, й захиталася з боку на бік

Автор

– Що робитимемо, Борю? Це ж треба, наречену в селі наш синок знайшов! – Алла притиснула долоню до щоки, й захиталася з боку на бік. – І що з того? У селі люди не мешкають? Шевченко теж із села, між іншим, чоловік розвів руками, але потім знову повернувся до свого сніданку. Обидва були міськими до … Читати далі

Свекруха піднялася за столом і, простягнувши Дімі цю коробку, виголосила свою промову при всіх гостях. Живемо ми в моїй квартирі, тому я після цього вважаю цілком нормальним те, що більше я в свою оселю маму чоловіка в на поріг не пущу. А Діма нехай ходить до неї сам, якщо йому хочеться. З мене досить. – Дімочко, ось тобі справжній чоловічий подарунок, ми з татом постарались, коди вибирали. Досить тобі вже сидіти біля спідниці жінки! І не здумай і Олені купити. Ти чоловік і в тебе має бути свій простір! І взагалі світ на одній жінці клином не зійшовся! – і мама чоловіка сказала йому негайно відкрити коробку і полюбуватися подарунком

Автор

Ми з чоловіком з одного міста, виросли у приватному секторі обоє, обоє з небагатих сімей. Але я після навчання поїхала на три роки працювати в Голландію і там заробила собі на двокімнатну квартиру в новобудові в новому районі нашого міста. Потім ми зустрілися з Дмитром, одружилися. І почалася моя вічна боротьба з мамою чоловік. Я … Читати далі

Почекай, синок, зараз я тобі дам чисту тарілочку для кісточок, – підскочила свекруха зі стільця і потягнулася до полиці з посудом. – Ось, клади сюди. Їж, їж, не відволікайся, бо ось, дивись, два часнички наставив, що лячно й дивитися, – сказала моя свекруха до сина, коли я забігла на хвилинку до хати. Дмитро сидів за столом, де перед ним була тарілка з борщем в якому знаходилося відбірне м’яско. І ви знаєте, поводився так, наче йому на голову хтось положив корону в десять чи навіть сто карат

Автор

– Почекай, синок, зараз я тобі дам чисту тарілочку для кісточок, – підскочила свекруха зі стільця і потягнулася до полиці з посудом. – Ось, клади сюди. Їж, їж, не відволікайся, бо ось, дивись, два часнички наставив, що лячно й дивитися, – сказала моя свекруха до сина, коли я забігла на хвилинку до хати. Дмитро сидів … Читати далі

Мамо, ти ж мене попередь, коли Богдан з Іриною до тебе їхати будуть. Я в той день краще з Євою дома залишусь, – сказала мені дочка. – А що таке? Чим вона тобі не догодила? – Я вже це не раз помічала. Як тільки вона з’являється біля нас, я Єву не можу декілька днів заспокоїти. Вона капризує через все. Я не нагнітаю, але Богдан одружився на такій людині, в якої “погані очі”, – відповіла мені Орися. І ви знаєте, я її повністю підтримую, бо не раз бачила наслідки Ірининих “очей” на собі

Автор

– Мамо, ти ж мене попередь, коли Богдан з Іриною до тебе їхати будуть. Я в той день краще з Євою дома залишусь, – сказала мені дочка. – А що таке? Чим вона тобі не догодила? – Я вже це не раз помічала. Як тільки вона з’являється біля нас, я Єву не можу декілька днів … Читати далі

Зроду на таких гостинах не була і тепер не знаю, як відмовити сина від такого шлюбу! Це ж в таку родину потрапить, що ой-леле, все життя на таких недохарчах сидіти буде, якими нас частували свати майбутні! Все зроблю, щоб син передумав.

Автор

Зроду на таких гостинах не була і тепер не знаю, як відмовити сина від такого шлюбу! Це ж в таку родину потрапить, що ой-леле, все життя на таких недохарчах сидіти буде, якими нас частували свати майбутні! Все зроблю, щоб син передумав. Ми з чоловіком звичайна родина. Живемо в райцентрі на Полтавщині в квартирі, маємо дачку, … Читати далі