Романович 
Андрій прийшов з роботи і, як завжди, поцілувавши дружину і дочку, пішов у ванну. Однак Ліза, яка добре вивчила чоловіка за дев’ять років сімейного життя, відразу зрозуміла, що щось не так. Але розпитувати ні про що не стала – розуміла, якщо щось серйозне, він розповість сам. Так і сталося. Закінчивши вечеряти, Андрій винувато подивився на … Читати далі
— Світлано, ти знову відсунулася, — Володимир простягнув руку через холодну порожнечу на ліжку. Його пальці торкнулися плеча дружини, і вона здригнулася, немов від удару струмом. — Я сплю, — пробурмотіла вона, натягуючи ковдру до підборіддя. Володя лежав, дивлячись у темряву. Третій тиждень поспіль. Третій тиждень вона відверталася, коли він намагався її обійняти. Третій тиждень … Читати далі
– Танюшо, ось яка справа… – Максим завагався, опустивши очі, – До нас мама з Валею і дітьми збираються приїхати… Відпустка у Валі з понеділка… – Коли збираються?! Щоб я хоч стіл накрити встигла… – простягнула Тетяна, зітхаючи. Старшу сестру чоловіка, Валентину, вона, м’яко кажучи, недолюблювала. В принципі, як і та її. Так само складалися … Читати далі
Андрій прийшов з роботи і, як завжди, поцілувавши дружину і дочку, пішов у ванну. Однак Ліза, яка добре вивчила чоловіка за дев’ять років сімейного життя, відразу зрозуміла, що щось не так. Але розпитувати ні про що не стала – розуміла, якщо щось серйозне, він розповість сам. Так і сталося. Закінчивши вечеряти, Андрій винувато подивився на … Читати далі
— Навіть не вмовляй! — сказав Дмитро дружині, коли та подивилася на нього благальним поглядом. — Дмитре, ну будь ласка… Я ж не прошу тебе зірку з неба дістати або банк пограбувати. — Сказав ні — значить ні! І на жалість тиснути не треба! На мене це не діє… — різко додав він, коли в … Читати далі
— Ось, милуйся. Результат інспекції. Кирило завмер на порозі вітальні, все ще стискаючи в руці ручку портфеля. Повітря в квартирі було тим самим, пахло свіжозвареною кавою і парфумами Оксани, але щось фундаментально змінилося. У самому центрі кімнати стояв величезний, чорний мішок для сміття. Він був туго набитий чимось м’яким, безформним. Оксана сиділа в кріслі навпроти. … Читати далі
Костя швидким кроком йшов із магазину. Він знав, що з-за воріт, парканів, з вікон його проводжали недобрими поглядами. Він давно вже звик до цього і не звертав уваги. А йшов швидко тільки тому, щоб люди не нервували. Попереду ще одне випробування, потрібно зайти до Зінаїди Кирилівни, фельдшера — в коридорі завжди сиділи бабусі. Ось пройти … Читати далі
— Мама сьогодні знову питала, — почав Віктор, ліниво колупаючи виделкою варену картоплю. Він не дивився на Марину, його погляд був спрямований на тарілку з остигаючою вечерею, немов найважливіші відповіді були написані на жирних розводах від підливи. — Ну, про онуків. Каже, скільки можна тягнути, нам же не вісімнадцять років. Під тридцять уже. Марина завмерла. … Читати далі
— Лариса, ти куди зникла? Ще півгодини тому мала прийти. У тебе все гаразд? — голос чоловіка був схвильованим. І він хвилювався не без причини: дружина завжди приходила додому вчасно, а якщо й затримувалася на роботі, то обов’язково попереджала його про це. — Все гаразд, Сергію. Вже підходжу до будинку, скоро буду, — відповіла вона … Читати далі
— Ну і що це за сніданок? — голос Клавдії Михайлівни прорізав ранкову тишу. — Омлет недосмажений, хліб черствий, а чай взагалі як якась бурда. Вікторія застигла біля кухонного столу, тримаючи в руках бутерброд, який збиралася запакувати Максиму в школу. Свекруха з’явилася в їхній квартирі, як завжди, без попередження, скориставшись запасними ключами, які Геннадій колись … Читати далі