Романович

– Та годі, дівчатка, дивіться! – Орина відклала меню і показала пальцем у бік відкритої кухні. Там стояла їхня однокласниця, Міла. – Ха! Ця… Як її там? Зі злиденної сім’ї, у якої мати в шкільній їдальні працювала! – голосно заявила друга, привертаючи увагу відвідувачів за сусіднім столиком. Там сиділи гості за діловим обідом, і подруги … Читати далі

– Як же мене дістала твоя економія! – Тетяна рідко давала волю емоціям, але цього разу розплакалася, немов дитина. – Мені тепер босою ходити?! Віктор терпіти не міг подібні маніпуляції. Жінки звикли всього домагатися риданнями та істериками. Однак його не обдуриш і не розжалобиш фальшивими сльозами. – Тетяно, ти взагалі мене не чуєш? Ми тиждень … Читати далі

В Івана і Дарини шлюб був вінчаний.У день вінчання, коли весільна процесія вже підходила до церкви, несподівано здійнялася літня шалена буря. Вона прилетіла невідомо звідки, безжально зірвала з нареченої фату. Фата здійнялася до неба, наче повітряна кулька, закружляла у вихорі і, знесилившись, опустилася в брудну калюжу. Усі гості встигли тільки ахнути. Раптова буря стихла. Іван … Читати далі

– Моя мама житиме з нами. Не подобається – їдь – твердо сказав чоловік. Ольга дивилася на чоловіка і не могла повірити своїм вухам. За п’ятнадцять років спільного життя Дмитро ніколи не говорив із нею таким тоном. Ніби перед нею стояла не кохана людина, а якийсь чужий чоловік, який вирішив разом перекреслити все, що вони … Читати далі

– Ти обдурила мене! Ти знала, що обдуриш ще тоді, коли ми продавали стару квартиру! Син кричав їй прямо в обличчя, а очі в нього були такі, наче він хотів одним поглядом пропалити її наскрізь… – Правду люди казали – ти мені не мати і ніколи нею не була! – вигукнув Станіслав і вибіг із … Читати далі

Знову тиск, і онучка в школі. Марія Миколаївна випила ліки і сіла в крісло. У голову знову полізли важкі думи: “Ось так повернеться Вероніка зі школи, а я вже…, – Марія заплющила очі, намагаючись заспокоїтися. – Як вона одна без мене жити буде? Адже їй лише десять років. Хоч би ще років десять прожити, віддати … Читати далі

– Вітаю, мамо, – боязко привіталася зі свекрухою Тетяна, переступаючи через поріг квартири батьків чоловіка. – Я вас не відволічу від справ? – Що ти, що ти, Танечко! – щиро зраділа Олена Григорівна. – Я дуже рада, що ти прийшла. Ти, голодна? – А ви? – запитала у відповідь Тетяна. – Трошки, – розсміялася свекруха. … Читати далі

Тетяна ходила з кутка в куток. Вона ніяк не могла повірити в те, що сталося щойно. З нею, з її сім’єю, з її життям. Не уявляла, що таке взагалі можливо. Дзвінок пролунав у тиші квартири голосно і несподівано. Тетяна тільки починала засинати, хоча час був уже пізній. Вона спочатку навіть не зрозуміла, де дзвонить телефон. … Читати далі

Уляна протирала рамки сімейних фотографій і розмірковувала, коли саме це сталося – момент, коли сімейні свята перетворилися на конвеєр обов’язків. Телефон на комоді подав ознаки життя, висвітивши ім’я доньки. – Мамо, завтра все в силі? – голос Марії звучав тривожно-бодро, як у людини, готової підлаштовуватися під будь-яку відповідь. – А що може бути не в … Читати далі

Олег лежав на спині. На його плечі, в ямці під ключицею прилаштувалася голова Марина. Одну ногу вона закинула на нього, долоньку притиснула до грудей просто над серцем. Він прислухався до її рівного дихання, мліючи від щастя. “Ось так би лежати все життя…” – подумав Олег і прикрив очі. Він здригнувся, немов хтось штовхнув його в … Читати далі