– Спасибі тобі, виконав моє заповітне бажання. Залишишся в мене жити? Будеш приносити мені удачу, а з мене турбота і любов
– Що ви робите?! Дитина ж спить! – Вікторія кинула мітлу і кинулася до візка, де заплакала від поштовху однорічна донька. Сусідка з п’ятого поверху, яка вдарила ніби ненароком по візку, виходячи з під’їзду, скривила губи: – Мовчки мети! Поставила візок свій, нормальним людям не пройти! Тут місто і будинок елітний, а не село твоє! … Читати далі