Романович

Порадившись, Віктор та Оксана ухвалили рішення забрати до себе тітку Марію з села. Батьки Оксани пішли з життя дуже рано, і з рідні у неї залишилася лише ця старенька. Жити самій у селі тітка вже не могла – сил бракувало. Тож подружжя вирішило, що найкраще буде переселити її у свою квартиру. Вільна кімната все одно … Читати далі

— Микито, сідай! Треба терміново поговорити! — дружина вмостилася за стіл, її обличчя було сповнене рішучості. Чоловік сів поруч. Оксана витерла очі хустинкою, які вже були вологими від сліз: — Я не знаю, що робити з мамою. Вона вже ледве пересувається. Цю зиму вона просто не переживе у своєму будинку, він і так ось-ось розвалиться. … Читати далі

Коли телефон задзвонив серед ночі, Олена відчула, як по спині пробіг холодний страх. На екрані висвітлився незнайомий номер, але дивне передчуття змусило її відповісти. На іншому кінці лінії пролунав приглушений голос її давньої подруги Лери, з якою вони були знайомі все життя. У голосі відчувалася паніка, і Олена одразу насторожилася. — Олено, будь ласка, вислухай … Читати далі

— Галя, ну куди ти прешся? Це не жіноча справа! Йди краще борщ вари, більше користі буде!Четверо чоловіків, стоячи біля паркану, голосно сміялися, штовхаючи один одного то в плече, то в бік. Їм було весело спостерігати, як Галина розвантажує тюки з сіном. Але допомогти? Ні, це не їхня робота. А от посміятися — це завжди … Читати далі

Цілу ніч тихо падав сніг, вкриваючи землю м’яким білим покривалом. Зранку сонячні промені пробилися крізь штору, наповнивши кімнату теплом. За вікном чулося шарудіння й легкий гамір — це на підвіконні метушилися синички. Ще з листопада Олена почала їх підгодовувати насінням, і ті швидко звикли до цієї щедрості. Щодня прилітали за своєю часткою. Побачивши її через … Читати далі

— Ось хитра, ось продумана! Все врахувала, нічого не забула! І треба ж нам було так наївно їй повірити! — обурювалася Лілія Львівна вже понад пів року. Вона так і не змогла усвідомити, що найбільшу негативну роль у цій історії зіграла зовсім не та людина, на яку зрештою полетіли всі звинувачення. Бо завжди простіше знайти … Читати далі

— Я купувала цю квартиру, щоб жити в ній самій, а не обслуговувати твоїх родичів! Нехай знімають готель або їдуть до себе в село! — рішуче заявила Оля чоловікові. Дмитро завмер у дверному прорізі, не наважуючись увійти до кухні. Оля стояла біля вікна, схрестивши руки на грудях. Її силует чітко вимальовувався на фоні заходу сонця, … Читати далі

Алена Іванівна завжди була жінкою суворою та вимогливою. Вона мешкала сама у невеликому будинку на околиці міста, проте завжди отримувала підтримку від синів – старшого Івана та молодшого Єгора. Іван давно вже жив своїм життям: одружився та переїхав до іншого міста. А ось Єгор залишився поруч із матір’ю, допомагаючи їй як морально, так і фінансово. … Читати далі

Наталю багато хто вважав простакуватою. Вона прожила з чоловіком шістнадцять років, виховуючи двох дітей: Тані було п’ятнадцять, а Дімі — вісім. Чоловік відверто зраджував їй, починаючи з третього дня після весілля, коли завів інтрижку з офіціанткою у ресторані. І це було лише початком: його зради стали регулярними. Подруги не раз намагалися донести до неї правду, … Читати далі

Таня приїхала знайомитися з майбутньою свекрухою, але навіть не здогадувалася, що на неї чекає сюрприз. Валерія Іванівна, мама Льоні, запросила в гості ще й давню симпатію свого сина – Віру. — Невістку на Новий рік приведеш? — запитала Валерія Іванівна, нахмурившись. Їй зовсім не подобалася ідея раннього шлюбу сина, та ще й із провінціалкою. Таню … Читати далі