Романович 
Щосуботи пенсіонерка Катерина Матвіївна ходила на міський продуктовий ринок. У цей день тижня тут був найбагатший асортимент. Ось і сьогодні, травневим днем, вона поспішала за покупками, проходячи знайомими з самого дитинства старими вуличками. Вдома на літню жінку чекала дочка Ніна з маленькою онукою Оленкою. Не склалося у Ніни сімейне життя, і через два роки після … Читати далі
Коли Юрій повернувся з армії, усе було інакше. Двір заріс травою, мама трохи більше посивіла, а брат Віталій – одружився. – Знайомся, це Марина, – сказав Віталій, притискаючи до себе молоду жінку. – Тепер вона – наша родина. Марина несміливо посміхнулася. Очі в неї були карі, теплі, трохи втомлені. Її усмішка була стриманою, але щирою. … Читати далі
Коли Аня привела Сергія додому вперше, мати скривилася ще на порозі. – Це що, твій Сергій? – тихо перепитала, як тільки той пішов у вітальню. – Так, мамо. А що? – А те, що він… із собакою приперся. Це що – тепер так модно? Пес, великий, чорний лабрадор на ім’я Тайсон, спокійно ліг біля дверей … Читати далі
– Сашко! – голос Іри прозвучав так дивно, що Сашко впустив майже зібрану спинку ліжечка і шуруповерт, вилаявся, коли той влучив йому по нозі, і кинувся в сусідню кімнату. – Що? – Сашко, тільки не панікуй! Почалося! Викликай “швидку”. Дивлячись, як безглуздо метушився чоловік, Ірина посміхалася, зрідка морщачись від болю і ойкаючи. – Заспокойся! Я … Читати далі
– Що з твоїм обличчям, Таню? Ти не рада знайомству з майбутньою невісточкою? – Володимир широко посміхнувся і подивився на дружину. – Сплюнь, Володю! Вона лише його… дівчина. Про весілля, слава Богу, мови ще не йшлося! Тетяна закотила очі й насилу випустила повітря з легенів. Володимир начебто не помічав її тривог, займався своїми справами. Син … Читати далі
– Що з твоїм обличчям, Таню? Ти не рада знайомству з майбутньою невісточкою? – Володимир широко посміхнувся і подивився на дружину. – Сплюнь, Володю! Вона лише його… дівчина. Про весілля, слава Богу, мови ще не йшлося! Тетяна закотила очі й насилу випустила повітря з легенів. Володимир начебто не помічав її тривог, займався своїми справами. Син … Читати далі
Світлана завжди поспішала. Робота, діти, закупи, пробки, дедлайни. Її життя – мов годинник, де кожна хвилина розписана. І якщо хтось питав, як справи, вона відповідала: – Нормально. Працюю. Біжу. Тримаюсь. Вона жила у великому місті, у новобудові з гарним фасадом, але без сусідів, які вітаються. Щоранку вибігала на роботу, забігаючи в ту саму маленьку кав’ярню … Читати далі
Надія Миколаївна почула про себе багато приємних слів та побажань. Її проводили на пенсію. Вона вже була пенсіонеркою й отримувала пенсію, але зараз йшла з роботи на заслужений відпочинок. Її цінували та поважали, але треба було звільнити дорогу молодим. Та й утомилася вона, шістдесят з хвостиком – настав час і відпочити. Здоров’я підводить, тиск, а … Читати далі
– Заткни собаку! – репетувала Марина Степанівна зі свого вікна. – Пів години поспіль вже гавкає! Та я б заткнула, якби могла встати. Але лежала під дошками й слухала, як Рекс гавкає без зупинки. Не як завжди – коли побачить сусідського кота Ваську, чи коли листоноша приходить. Зараз він гавкав по-іншому. Надривно. Відчайдушно. Вранці все … Читати далі
Віра поверталася із роботи. Дорогою вона зайшла в супермаркет, який знаходився неподалік будинку, де вона жила з дванадцятирічним сином Мироном. Два важкі пакети відтягували руки. – Треба все-таки купувати машину, – подумала Віра. Після того, як колишній чоловік забрав собі їхній автомобіль, вона намагалася замовляти продукти додому, щоб не тягати важкі сумки. Але сьогодні Віра … Читати далі